Репозиторій Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова

Механізми підвищення стресостійкості в освітньому середовищі українських ЗВО під час війни

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Візнюк, І.
dc.contributor.author Дзекан, О.
dc.contributor.author Савицька, О.
dc.date.accessioned 2026-01-06T09:31:32Z
dc.date.available 2026-01-06T09:31:32Z
dc.date.issued 2025
dc.identifier.citation Механізми підвищення стресостійкості в освітньому середовищі українських ЗВО під час війни / Візнюк, І., Дзекан, О., Савицька, О. // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2025. – № 1(141). – P. 542–555. – DOI: 10.24139/2312-5993/2025.01/542-555 uk_UA
dc.identifier.other DOI: 10.24139/2312-5993/2025.01/542-555
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11411
dc.description.abstract У статті розглядаються особливості формування та підвищення стресостійкості учасників освітнього процесу у закладах вищої освіти України в умовах воєнного стану. Проаналізовано основні психологічні чинники, що впливають на резильєнтність студентів і викладачів до кризових ситуацій, а також окреслено ефективні механізми підтримки психоемоційного балансу. Особлива увага приділена ролі освітнього середовища, соціально-психологічної підтримки, тренінгових програм та індивідуальних стратегій подолання стресу. Результати дослідження можуть бути використані для розробки практичних рекомендацій щодо стабілізації психоемоційного стану учасників навчального процесу в умовах війни. Розглядається стресостійкість як динамічний психологічний ресурс, що забезпечує здатність особистості адаптуватися до складних життєвих обставин, зберігати внутрішню рівновагу та ефективно функціонувати в умовах стресу, невизначеності та соціальних трансформацій. Виокремлено чотири складові компоненти психічної стійкості: надія, оптимізм, стійкість і адаптованість, кожен із яких відіграє важливу роль у формуванні внутрішніх ресурсів. Показано, що психічна стійкість зростає з віком і досвідом, а також може розвиватися через рефлексію, саморегуляцію та формування конструктивних переконань. Особливу увагу приділено копінг-стратегіям як способам подолання стресу, що базуються на індивідуальних особливостях. Обґрунтовано значущість дослідження психічної стійкості для створення психологічних програм підтримки особистості в умовах війни, професійного вигорання та соціальної нестабільності. У статті розглядається формування стресостійкості особистості як багатовимірного процесу, що поєднує внутрішні ресурси та зовнішні чинники. В умовах війни та соціальної нестабільності актуалізується потреба в психологічній підтримці студентської молоді. Представлено чотириетапну систему роботи зі стресом, яка включає моніторинг, діагностику, тренінги та профілактику. Для оцінки стресостійкості застосовано адаптовані методики (SCL-90-R, HADS, GHQ-28), що виявили значущі відмінності між психосоматично здоровими студентами та тими, хто має емоційне виснаження. Запропонована методика «Resource Activation» спрямована на розвиток внутрішніх ресурсів, саморегуляції та позитивного ставлення до стресу як до чинника особистісного зростання. uk_UA
dc.language.iso uk_UA_ uk_UA
dc.publisher Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології uk_UA
dc.subject стресостійкість uk_UA
dc.subject здобувачі освіти uk_UA
dc.subject учасники навчального процесу uk_UA
dc.subject освітнє середовище uk_UA
dc.subject заклади вищої освіти (ЗВО) uk_UA
dc.title Механізми підвищення стресостійкості в освітньому середовищі українських ЗВО під час війни uk_UA
dc.title.alternative Mechanisms of increasing stress resistance in the educational environment of Ukrainian higher educational institutions during the war uk_UA
dc.type Article uk_UA


Файли цього елементу

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу