Короткий опис (реферат):
У структурі хронічної кропив’янки вагоме місце займає холінергічна кропив’янка. Ця проблема стає особливо актуальною для когорти молодих чоловіків, які ведуть активний спосіб життя. Для цієї й інших вікових груп наявність холінергічної кропив’янки є серйозною небезпекою розвитку системних анафілактичних реакцій у разі професійних занять спортом або інтенсивних фізичних тренувань.
МЕТА. Аналіз наявних даних щодо етіології, патогенезу, клініки, діагностики, лікування та профілактики холінергічної кропив’янки.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Пошук доступних джерел інформації, їх аналітичне опрацювання й обговорення отриманих результатів.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. Діагностика холінергічної кропив’янки базується на детальному збиранні анамнезу та проведенні провокаційних, лабораторних тестів, але періодичність симптомів і недостатня обізнаність лікарів про цю форму кропив’янки призводять до тривалих затримок установлення діагнозу та початку лікування. За відсутності адекватного контролю холінергічна кропив’янка значно погіршує якість життя, повсякденну діяльність і асоціюється зі значними витратами, а супутні ангіонабряк і анафілаксія можуть становити загрозу для життя. Існують певні складності при проведенні диференційної діагностики між холінергічною кропив’янкою з ангіоневротичним набряком, індукованим фізичним зусиллям, і анафілаксією, асоційованою з фізичним зусиллям і харчовим тригером, у ролі якого найчастіше ви-
ступає алерген пшениці ω5 -гліадин. У разі анафілаксії, асоційованої з фізичним зусиллям, потенційну небезпеку становить власне фізичне навантаження, а при холінергічній кропив’янці до розвитку системної реакції може призвести будь-яка ситуація, пов’язана з підвищеним потовиділенням, у тому числі медичні маніпуляції. Лікування пацієнтів з холінергічною кропив’янкою ґрунтується на поетапному підході відповідно до тяжкості хвороби та відповіді на лікування. Терапією першої лінії є антигістамінні препарати ІІ покоління. За відсутності адекватної відповіді на них подальше лікування пацієнтів має бути персоніфікованим залежно від тяжкості й ендотипу хвороби, предикторів відповіді на терапію, індивідуальних характеристик пацієнта, супутніх захворювань і фармакологічних особливостей рекомендованих препаратів. Корисними
лікарськими засобами для лікування пацієнтів з холінергічною кропив’янкою можуть бути препарати, які містять у своєму складі екстракт беладони й атропін, дія котрих спрямована на пригнічення активності ацетилхоліну.
ВИСНОВКИ. Потрібно привернути увагу медичної спільноти до питань складнощів діагностики холінергічної кропив’янки, важливості подальшого вивчення її біомаркерів, інформування пацієнтів про важливість проведення провокаційного тестування, використання при їх обстеженні валідованих опитувальників, а також формулювання рекомендацій щодо модифікації способу життя для осіб з холінергічною кропив’янкою й особливостей проведення їм медичних маніпуляцій. Проблема ведення пацієнтів з холінергічною кропив’янкою потребує подальшого дослідження.
