Анатомічні та функціональні результати двох варіантів слінгових оперативних втручань для хірургічної корекції стресового нетримання сечі в жінок

Abstract

Проблема нетримання сечі є однією з провідних у погіршенні якості життя жінок різних вікових категорій. Сучасним та ефективними хірургічним лікуванням цієї патології є слінгові оперативні втручання. Тому пошук оптимального варіанта такої операції залишається актуальним напрямом у сучасній гінекології. Мета – порівняти безпосередні та віддалені результати двох варіантів слінгових операцій із приводу стресового нетримання сечі. Матеріали та методи. Проведено порівняльне дослідження найближчих і віддалених результатів після виконання слінгових оперативних втручань для хірургічного коригування стресового нетримання сечі у 84 жінок, яких поділено на дві групи. У І групі виконано пластику вільною синтетичної петлею (TVT), у ІІ групі – операцію з використанням трансобтураторного розташування проленової петлі (TVT-Obturator – TVT-О). Усіх пацієнток комплексно обстежено з використанням клінічних, інструментальних і лабораторних методів дослідження. Статистичну обробку даних проведено за допомогою програми «SPSS 21». Результати. З аналізу сонографічних показників стану уретровезикального сегмента в жінок обох груп встановлено достовірне зменшення кута інклінації та заднього уретровезикального кута. Значущих відмінностей щодо цих показників між І та ІІ групами не виявлено, що доводить порівнянну ефективність TVT і TVT-О щодо корекції анатомічного дефекту. Натомість встановлено, що методика TVT дає змогу досягти більшої частоти випадків повного утримання сечі через 2 роки після операції – 87,9% проти 67,9% у групі TVT-O, а також меншої кількості ургентних позивів та епізодів ургентного нетримання протягом доби через 1 рік (р=0,047 та р=0,03, відповідно) і 2 роки (р=0,012 та р=0,02, відповідно) після встановлення слінга. Висновки. Отримані дані свідчать про анатомічну ефективність обох варіантів встановлення слінга, однак ефективність операції TVT, згідно з оцінкою функціональних результатів оперативного втручання, є статистично значуще вищою, ніж операції TVT-O.