Зміни у фізичному розвитку та підготовленості юних баскетболістів протягом першого року базової підготовки в дитячій юнацькій спортивній школі.

Abstract

Відповідно до Навчальної програми з баскетболу для дитячих юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячих юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю спортивна діяльність здійснюється з вихованцями з 8-ми до 17-ти років. Мета дослідження – визначити дієвість використаного змісту у поліпшенні фізичних розвитку та підготовленості юних баскетболістів протягом першого року базової підготовки в дитячій юнацькій спортивній школі. Методи. Використовуючи аналіз літературних джерел, їх систематизацію та узагальнення, теоретично визначили вікові особливості юних баскетболістів груп базової підготовки, які займаються в дитячій юнацькій спортивні школі; медико-біологічні методи дослідження (антропометрія, обвідні розміри грудної клітки, станова динамометрія, кистьова динамометрія провідної руки) дали можливість визначити фізичний розвиток юних баскетболістів; педагогічні методи дослідження (педагогічне тестування, констатувальний педагогічний експеримент) використовували для визначення рівня фізичної підготовленості юних баскетболістів; методи математичної статистики використали для опрацювання емпіричних даних. Результати. Отримані результати дослідження із вияву рівня фізичного розвитку юних баскетболістів свідчать про те, що із п’яти досліджуваних показників суттєво покращився лише один, а саме – станова динамометрія. Мали тенденцію до покращення три показники фізичного розвитку – довжина та маса тіла, обвідні розміри грудної клітки. Один із показників (кистьова динамометрія провідної руки) хоч і покращилась на 4.76 %, але отримані результати були достовірно невірогідними (р ˃ 0.05). Із п’яти показників фізичної підготовленості юних баскетболістів груп базової підготовки першого року навчання суттєво покращились результати у тестовому випробуванні «біг 20 м» (характеризує рівень розвитку швидкісних якостей). Мали певну тенденцію до покращення результати у тестових випробувань «біг 60 м» та «біг 300 м», що відповідно характеризують рівень розвитку швидкісної витривалості та витривалості. Та два тестові випробування «стрибок у довжину з місця» та «стрибок вверх з місця» хоч і покращились на 4.95 % й 3.59 % відповідно, проте були достовірно невірогідними (р ˃ 0.05). Висновок. Отримані результати свідчать, що у процесі навчально-тренувальних занять тренерам необхідно особливу увагу звертати на сенситивні періоди розвитку тієї чи іншої фізичної якості, тренувальний процес будувати із врахування індивідуальних особливостей росту та розвитку юних баскетболістів. Використовувати сучасні технічні засоби навчання, вдосконалення та контролю рухових дій, індивідуальних, групових та командних тактичних дій у нападі та захисті.