Взаємозв’язок поліморфізму 1357 G → A гена CNTF ТА GLY482SER гена PPARGC1A із силою м‘язів.

Abstract

М’язова сила – це процес синтезу енергії під час певних завдань у м’язових волокнах. В сучасному спорті та спортивній медицині є актуальним вивчення способів збільшення такої властивості м’язів завдяки різним вправам та заняттям. Проте статистично не всі спортсмени можуть досягнути необхідного для ряду змагань рівня фізичної підготовки. Саме тому актуальним є вивчення генетичних зв’язків задля покращення ефективності підготовки спортсменів. Достатньо вивченими генами у дослідження м’язової сили є циліарний нейротрофічний фактор CNTF та ген гамма-коактиватор 1-альфа, що активується проліфератором пероксисом PPARGC1A. Дана робота орієнтована на визначення зв’язку поліморфізмів обох генів у роботі моторних одиниць м’язових волокон. Мета дослідження. Вивчити та пояснити механізми впливу поліморфізмів обох зазначених генів на м’язову силу. Матеріали та методи дослідження. Враховуючи рекомендації PRISMA, було проведено детальний аналіз літератури за ключовими словами в найпопулярніших науко-метричних базах даних. Результати та обговорення. У даній статті досліджено взаємозв'язок між генетичними варіаціями генів CNTF та PPARGC1A і м'язовою силою у дорослих. Зокрема, вивчено вплив поліморфізмів CNTF 1357 G → A та PPARGC1A Gly482Ser на приріст м'язової сили у відповідь на силові тренування. Результати дослідження показують, що ці генетичні варіації значно впливають на індивідуальні відмінності у відповіді на фізичне навантаження. Виявлено значні коливання у прирості сили та змінах максимального добровільного скорочення. Отримані дані свідчать про необхідність подальших досліджень для глибшого розуміння механізмів впливу генів CNTF та PPARGC1A на адаптацію м'язів до тренувань, а також для оцінки їхньої ролі у різних популяціях та за різних умов тренувань. Визначено, що генотип АА при наявності генетичного варіанта 1357 G → A призводить до функціонально неактивного білка нейротрофічного фактора, і, таким чином, його міотрофічна роль на скелетні м’язи значно зменшується. Що стосується поліморфізму Gly482Ser, то гомозиготність за алелем Т корелює із зниженням метаболізму в скелетних м’язах та призводить до зниження активності окиснювальних процесів. Висновки. Отримані результати можуть бути використані для розробки персоналізованих тренувальних програм і покращення практики спортивної медицини та реабілітації, сприяючи більш ефективному досягненню індивідуальних цілей у галузі фізичної підготовки та здоров'я.