Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: функціональна діагностика, вибір інгібіторів протонної помпи та оцінка ефективності їх кислотосупресивної дії

Abstract

Сучасна діагностика, лікування та профілактика ГЕРХ в українській гастроентерології відображена у відповідних установчих документах (Адаптована клінічна настанова та Уніфікований клінічний протокол, наказ МОЗ України № 943 від 31 жовтня 2013 р.). Утім, подальшого вивчення потребує діагностика неерозивної форми захворювання, диференціація функціональної печії, екстраезофагеальних та асимптомних форм захворювання, а також резистентність до лікування інгібіторами протонної помпи. Основою вирішення зазначених проблем є функціональна діагностика з використанням оригінальної вітчизняної техніки та методик добового езофаго-рН-моніторингу, езофаго-імпеданс-рН-моніторингу та 3-канального гастроезофагеального рН-моніторингу, що дає змогу краще діагностувати не тільки кислотний патологічний гастроезофагеальний рефлюкс, а й лужні гастроезофагеальні рефлюкси біліарного походження, відокремити функціональну печію від патологічного гастроезофагеального рефлюксу, ідентифікувати аерофагію, характерну для психосоматичної патології, а також встановити особливості резистентності до інгібіторів протонної помпи та обґрунтувати відповідні заходи щодо її подолання. Пантопразол у стандартній (40 мг) та подвійній стандартній (80 мг) дозі має достатній кислотопригнічувальний ефект як на старті лікування, так і в його динаміці. Окрім того, «Золопент» (пантопразол) за фармакокінетичними властивостями (рН-селективність, молекулярні механізми блокування Н+/К+-АТФази) забезпечує мінімальну міжмедикаментозну взаємодію при потребі комплексного лікування та усуває ризик небажаних побічних ефектів.