Порівняльна характеристика методів оцінки фізичного розвитку школярів у гігієнічній практиці

Abstract

Оцінка фізичного розвитку дітей і підлітків є провідним етапом медико-соціального моніторингу здоров’я дитячого населення, що дає змогу своєчасно виявляти відхилення у рості, розвитку й формуванні організму. Зміни в сучасному освітньому, соціальному та екологічному середовищі зумовлюють потребу в удосконаленні методів вивчення фізичного розвитку. Особливої значущості ця проблема набуває у зв’язку з поширенням гіподинамії, нераціонального харчування, підвищеного психоемоційного навантаження та зростанням хронічної патології в дітей шкільного віку. Проведено аналіз сучасних методів оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків з урахуванням актуальних нормативних документів та наукових підходів. Розглянуто три провідні методи: метод сигмальних відхилень, комплексний метод та критерії оцінки фізичного розвитку, затверджені наказом МОЗ України No 52 від 2024 року. Окрему увагу приділено методологічним основам кожного підходу, а також принципам обчислення та інтерпретації результатів. Під час підготовки статті здійснено теоретико-аналітичний огляд наукових публікацій, методичних рекомендацій та нормативних документів, що стосуються оцінки фізичного розвитку дітей і підлітків. Аналіз проводився шляхом порівняння методологічних основ, критеріїв оцінки, практичної ефективності кожного методу, а також їхньої відповідності сучасним уявленням про гармонійний фізичний розвиток. До джерельної бази увійшли сучасні публікації у фахових медико-біологічних і педагогічних виданнях, а також чинні нормативно-правові акти України. У статті акцентовано на перевагах методу сигмальних відхилень у стандартизованій кількісній оцінці відхилень антропометричних показників від медико-біологічних норм. Комплексний метод представлено як багатоаспектний інструмент, що враховує соматотип, гармонійність та біологічний вік, проте потребує високої кваліфікації спеціаліста. Розбір критеріїв МОЗ 2024 року дозволив виявити їхню залежність від стандартних оцінок (Z-оцінок), навіть попри відсутність прямої згадки про них у нормативному документі. Критерії розроблені для швидкої та простої діагностики у клінічній та освітній практиці. Проаналізовано проблему гармонійності розвитку, яка в нових критеріях МОЗ представлена опосередковано – через відповідність маси тіла зросту. Оновлені критерії МОЗ України (2024) ґрунтуються на сучасному центильному аналізі, що уніфікує підходи до діагностики фізичного розвитку та дозволяє адаптувати міжнародні стандарти країн ЄС, США та Канади до української популяції. Порівняння методів дозволило визначити їхню інформативність, доступність, об’єктивність та практичну доцільність у різних сферах – від шкільної медицини до етапів поглиблених профілактичних оглядів. Отримані результати можуть бути використані для підвищення якості медико-педагогічного моніторингу та удосконалення навчальних програм для студентів медичних факультетів.