https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/19 2026-04-07T21:04:56Z https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11414 Особливості анемічного синдрому у пацієнтів із запальними ревматичними захворюваннями Хоменко, В. М.; Шаповал, І. І.; Бурдейна, Л. В.; Биков, В. А.; Кузьмінова, Н. В.; Станіславчук, М. А. Анемія є частим коморбідним станом при запальних ревматичних захворюваннях і може не лише погіршувати якість життя та працездатність пацієнтів, але й суттєво впливати на ефективність лікування та прогноз. Мета дослідження: за даними літературних джерел про­аналізувати частоту та спектр анемії при різних ревматичних захворюваннях, їх зв’язок з маркерами активності запального процесу, особливостями фармакотерапії, коморбідністю та ускладненнями. Результати. У пацієнтів ревматологічного профілю описується 4 основ­ні види анемії: анемія хронічного захворювання (АХЗ); анемія, зумовлена дефіцитом заліза та вітамінів; аутоімунна гемолітична анемія; анемія внаслідок ураження кісткового мозку. Розвиток АХЗ тісно асоціюється з такими особливостями перебігу, як висока активність запального процесу, серопозитивність (для ревматоїдного артриту), прийом глюкокортикоїдів (ГК) та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), супутні гематологічні порушення тощо. Зміна метаболізму заліза при АХЗ характеризується перерозподіленим його дефіцитом: зниження сироваткового заліза, загальної залізозв’язувальної здатності сироватки крові, трансферину і підвищення вмісту сироваткового феритину. Аутоімунна гемолітична анемія найчастіше відмічається у хворих на системний червоний вовчак (СЧВ). У цієї категорії пацієнтів, окрім еритропенії, виявляють антикардіоліпінові антитіла, тромбоцитопенію, тромбоемболічні ускладнення та ураження нирок, зумовлені, як правило, розвитком вторинного антифосфоліпідного синдрому. Гіпопластична анемія у ревматологічних хворих може бути викликана ураженням кісткового мозку, спричиненим основним захворюванням та/або застосуванням імуносупресивної терапії. Загальна гіпоцелюлярність, морфологічна дисплазія, посилення фіброзу та некроз були типовими рисами біоптатів кісткового мозку пацієнтів із СЧВ, що свідчить про його первинне залучення в процес аутоімунного запалення. Зафіксовано переконливі дані щодо участі порушеної функції нирок у формуванні та прогресуванні анемічного синдрому. Анемія, спричинена дефіцитом вітаміну В12, є досить рідкісним явищем в клінічній практиці, повідомляється про розвиток анемії у хворих ревматологічного профілю внаслідок шлунково-кишкової кровотечі, спричиненої побічною дією ГК та НПЗП. Висновки. Ефективне лікування анемії у окремо взятого ревматологічного хворого є результатом встановлення основних патофізіологічних механізмів формування цього клініко-лабораторного синдрому та розробки індивідуальної лікувально-профілактичної стратегії. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11413 Особливості психопатологічного реагування хворих на анкілозивний спондиліт з нейропатичним компонентом больового синдрому Кедик, І.О. Анотація.Анкілозивний спондиліт є важким автоімунним захворю-ванням, що супроводжується значним порушенням функціонування, зниженням якості життя та несприятливими змінами у психоемоційній сфері хворих. Нейропатичний біль обтяжує перебіг захворювання, знижує ефективність лікування та погіршує психоемоційний стан. Особливості психоемоційного реагування хворих на анкілозивний спондиліт з нейропатичним компонентом болю вивчені недостатньо, що утруднює розробку персоніфікованих лікувально-реабілітаційних заходів. Мета дослідження: вивчити особливості психопатологічного реагування пацієнтів з анкілозивним спондилітом з урахуванням фактору нейропатичного болю. Обстежено 94 хворих на анкілозивний спондиліт звідсутністюнейропа-тичного болю, і 48 хворих з наявністю нейропатичного болю за допомогою опитувальника SCL-90-R. Виявлено, що хворим на анкілозивний спондиліт притаманні збільшені рівні соматизації (2,35±0,64 балів), зі значуще вищими значеннями показників у хворих з нейропатичним болем: 2,60±0,49 балів проти 2,23±0,67 балів (p<0,01); помірні рівні виразності обсесивно-компульсивної симптоматики (0,34±0,23 балів у всіх хворих, 0,39±0,25 балів у хворих з нейропатичним болем, і 0,32±0,22 балів без нейропатичного болю (p>0,05)); збільшені показники міжособистісної сензитивності (відповідно 1,68±0,80 балів, 1,99±0,77 балів і 1,52±0,78 балів (p<0,01)); підвищені рівні депресії (відповідно 2,54±0,80 балів, 2,72±0,76 балів і 2,44±0,80 балів (p<0,05)) та тривожності (відповідно 2,14±1,33 балів, 2,84±1,06 балів і 1,79±1,32 балів (p<0,01)); дещо збільшені показники ворожості (відповідно 0,59±0,27 балів, 0,70±0,26 балів і 0,53±0,25 балів (p<0,01)) та фобічної тривожності (відповідно 0,47±0,37 балів, 0,64±0,40 балів і0,38±0,32 балів (p<0,01)); низькі рівні паранояльної симптоматики (відповідно 0,05±0,10 балів, 0,07±0,12 балів і 0,04±0,08 балів (p>0,05)) та психотизму (відповідно 0,23±0,17 балів, 0,25±0,16 балів і 0,22±0,18 балів (p>0,05)). Ці особливості можна розглядатися в якості психопатологічних маркерів психоемоційного реагування пацієнтів з анкілозивним спондилітом, коморбідним з нейропатичним болем. Виражені прояви депресії, тривожності та міжособистісної сенситивності можна вважати проявами стійких патохарактеро-логічних змін, пов'язаних з анкілозивним спондилітом. Виявлені закономірності слід враховувати при плануванні лікувально-реабілітаційних заходів для хворих на анкілозивний спондиліт з нейропатичним компонентом больового синдрому. 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11412 Психосоматичне здоров’я студентів у закладах вищої освіти під час війни в Україні Візнюк, І.; Дзекан, О.; Юсупова, Д. У статті досліджено поширеність і спектр психосоматичних розладів серед студентів вищих навчальних закладів України в умовах воєнного стану. Проаналізовано основні психогенні чинники, що спричиняють соматичні прояви, зокрема тривожність, депресивні стани, порушення сну, серцево-судинні та гастроентерологічні симптоми. Визначено особливості реагування молоді на хронічний стрес, пов’язаний із війною, та окреслено ризики для психічного і фізичного здоров’я студентської спільноти. Результати дослідження можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки, профілактики та реабілітації в освітньому середовищі. Метою дослідження є виявлення рівня поширеності, характерних проявів і спектру психосоматичних розладів серед студентської молоді закладів вищої освіти України в умовах війни, а також визначення основних психогенних чинників, що впливають на психосоматичний стан студентів у контексті розробки рекомендацій щодо збереження їхнього психологічного здоров’я. Методи. У дослідженні використано анкетування, психодіагностичне тестування (SCL-90-R, HADS, GHQ-28), спостереження та аналіз наукової літератури. Для обробки даних застосовано кількісний, якісний і кореляційний аналіз, що дозволило виявити зв’язок між психогенними чинниками, психосоматичними симптомами та адаптаційними ресурсами студентів. Результати. У дослідженні проаналізовано спектр психосоматичних розладів у студентів вищих навчальних закладів в умовах війни. За результатами анкетування та психодіагностики за шкалами SCL-90-R, HADS і GHQ-28 виявлено високий рівень тривожності, депресії, соматизації та загального психоемоційного дистресу. Висновок. На основі отриманих даних запропоновано модель психоедукаційних заходів, превентивних програм і системної підтримки, яка включає освітні, діагностичні та цифрові ресурси. Модель спрямована на збереження психічного здоров’я студентської молоді та формування її стійкості до кризових впливів 2025-01-01T00:00:00Z https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11411 Механізми підвищення стресостійкості в освітньому середовищі українських ЗВО під час війни Візнюк, І.; Дзекан, О.; Савицька, О. У статті розглядаються особливості формування та підвищення стресостійкості учасників освітнього процесу у закладах вищої освіти України в умовах воєнного стану. Проаналізовано основні психологічні чинники, що впливають на резильєнтність студентів і викладачів до кризових ситуацій, а також окреслено ефективні механізми підтримки психоемоційного балансу. Особлива увага приділена ролі освітнього середовища, соціально-психологічної підтримки, тренінгових програм та індивідуальних стратегій подолання стресу. Результати дослідження можуть бути використані для розробки практичних рекомендацій щодо стабілізації психоемоційного стану учасників навчального процесу в умовах війни. Розглядається стресостійкість як динамічний психологічний ресурс, що забезпечує здатність особистості адаптуватися до складних життєвих обставин, зберігати внутрішню рівновагу та ефективно функціонувати в умовах стресу, невизначеності та соціальних трансформацій. Виокремлено чотири складові компоненти психічної стійкості: надія, оптимізм, стійкість і адаптованість, кожен із яких відіграє важливу роль у формуванні внутрішніх ресурсів. Показано, що психічна стійкість зростає з віком і досвідом, а також може розвиватися через рефлексію, саморегуляцію та формування конструктивних переконань. Особливу увагу приділено копінг-стратегіям як способам подолання стресу, що базуються на індивідуальних особливостях. Обґрунтовано значущість дослідження психічної стійкості для створення психологічних програм підтримки особистості в умовах війни, професійного вигорання та соціальної нестабільності. У статті розглядається формування стресостійкості особистості як багатовимірного процесу, що поєднує внутрішні ресурси та зовнішні чинники. В умовах війни та соціальної нестабільності актуалізується потреба в психологічній підтримці студентської молоді. Представлено чотириетапну систему роботи зі стресом, яка включає моніторинг, діагностику, тренінги та профілактику. Для оцінки стресостійкості застосовано адаптовані методики (SCL-90-R, HADS, GHQ-28), що виявили значущі відмінності між психосоматично здоровими студентами та тими, хто має емоційне виснаження. Запропонована методика «Resource Activation» спрямована на розвиток внутрішніх ресурсів, саморегуляції та позитивного ставлення до стресу як до чинника особистісного зростання. 2025-01-01T00:00:00Z