Наукові публікації каф. анатомії людини

Пренатальний розвиток завиткових ядер людини: морфометричне дослідження.

2026-01-01T00:00:00Z

Пренатальний розвиток завиткових ядер людини: морфометричне дослідження. Лопаткіна, O. П.; Галунко, Г. М.; Дамзін, О. С. Слуховий аналізатор є складною сенсорною системою, функціонування якої є основою для ефективної орієнтації у просторі та когнітивного розвитку дитини. Формування органу слуху - це багатоетапний процес, що має різне ембріональне походження: від вушної плакоди (отоцисти) для внутрішнього вуха до. похідних глоткових кишень та дуг для структур середнього та зовнішнього вуха [4]. Висока складність анатомічної будови вуха робить його вразливим до порушень на будь-якому етапі онтогенезу. Особливе значення має цілісність завиткового нерва та структур стовбура мозку, зокрема завиткових ядер. Пошкодження завиткових ядер на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку не лише унеможливлює сприйняття та обробку звукової інформації, але й створює морфологічне підґрунтя для слухової нейропатії, порушуючи формування нейронних ланцюгів у стовбурі мозку.

Метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки: значення ожиріння та запального процесу.

2026-01-01T00:00:00Z

Метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки: значення ожиріння та запального процесу. Півторак, К. В.; Булько, М. П.; Півторак, Н. А.; Булько, І. В.; Pivtorak, К. V.; Bulko, M. P.; Pivtorak, N. A.; Bulko, I. V. Метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки та ожиріння належать до найпоширеніших метаболічних розладів сучасної популяції, частота яких неухильно зростає у більшості країн світу. Формування цих патологічних станів значною мірою зумовлене трансформацією способу життя, зокрема збільшенням споживання продуктів із високою енергетичною цінністю, надлишком простих вуглеводів і насичених жирів, а також суттєвим зниженням рівня повсякденної фізичної активності. Такі чинники сприяють розвитку інсулінорезистентності, порушень ліпідного обміну, ендотеліальної дисфункції та формуванню хронічного субклінічного запального процесу, що лежить в основі ураження багатьох органів і систем. Ожиріння розглядають не лише як надмірне накопичення жирової тканини, а як складний хронічний прозапальний стан, який чинить системний несприятливий вплив на метаболічний гомеостаз. Воно є одним із провідних факторів ризику розвитку цукрового діабету 2 типу, артеріальної гіпертензії, атеросклеротичного ураження судин і метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки. Особливого значення набуває абдомінальний тип ожиріння, що супроводжується надмірним накопиченням вісцерального жиру, активною секрецією адипокінів та прозапальних цитокінів, які безпосередньо впливають на гепатоцити та сприяють розвитку стеатозу й подальшого фіброзу печінкової тканини. Накопичені наукові дані свідчать, що МАСХП є не ізольованим ураженням печінки, а компонентом системного метаболічного синдрому, тісно пов’язаним із порушеннями вуглеводного та ліпідного обміну. У патогенезі цього захворювання важливу роль відіграють гормональні та ендокринні механізми, серед яких значне місце посідає функціональний стан щитоподібної залози. Тиреоїдні гормони беруть участь у регуляції енергетичного обміну, процесів ліполізу та чутливості тканин до інсуліну, тому їх дисбаланс може посилювати прогресування ожиріння і жирової інфільтрації печінки. Отже, дослідження взаємозв’язку між функцією щитоподібної залози, ожирінням та МАСХП є надзвичайно актуальним і створює підґрунтя для розробки нових підходів до ранньої діагностики, профілактики та персоналізованого лікування цих патологій. Metabolic-associated steatosis of the liver and obesity are among the most common metabolic disorders of the modern population, the frequency of which is steadily increasing in most countries of the world. The formation of these pathological conditions is largely due to the transformation of lifestyle, in particular, an increase in the consumption of foods with high energy value, an excess of simple carbohydrates and saturated fats, as well as a significant decrease in the level of daily physical activity. Such factors contribute to the development of insulin resistance, lipid metabolism disorders, endothelial dysfunction and the formation of a chronic subclinical inflammatory process, which is the basis for the damage to many organs and systems. Obesity is considered not only as an excessive accumulation of adipose tissue, but as a complex chronic pro-inflammatory state that has a systemic adverse effect on metabolic homeostasis. It is one of the leading risk factors for the development of type 2 diabetes mellitus, arterial hypertension, atherosclerotic vascular disease and metabolic-associated steatotic liver disease. Of particular importance is the abdominal type of obesity, which is accompanied by excessive accumulation of visceral fat, active secretion of adipokines and pro-inflammatory cytokines, which directly affect hepatocytes and contribute to the development of steatosis and subsequent fibrosis of liver tissue. Accumulated scientific data indicate that IAD is not an isolated liver lesion, but a component of the systemic metabolic syndrome, closely related to disorders of carbohydrate and lipid metabolism. Hormonal and endocrine mechanisms play an important role in the pathogenesis of this disease, among which the functional state of the thyroid gland occupies a significant place. Thyroid hormones are involved in the regulation of energy metabolism, lipolysis, and tissue sensitivity to insulin, so their imbalance can exacerbate the progression of obesity and fatty liver. Therefore, the study of the relationship between thyroid function, obesity, and FADH is extremely relevant and creates the basis for the development of new approaches to early diagnosis, prevention, and personalized treatment of these pathologies.

A study on levels of cytokines and their regulators in the adrenal gland of scorpion-envenomed albino male rats.

2026-01-01T00:00:00Z

A study on levels of cytokines and their regulators in the adrenal gland of scorpion-envenomed albino male rats. Kobzina-Didukh, D.; Fomina, L .; Mostiuk, O.; Karliychuk, M.; Turbal, L.; Synelnyk, T.; Maievskyi, K.; Kostiuk, O.; Raksha., N. Scorpion envenomation is a major global health challenge, with the Leiurus genus being particularly hazardous. The venom of the newly described species, Leiurus macroctenus, remains poorly understood regarding its composition, organ-specific effects, and the ability to induce immune response in affected tissues. This study analyzed the levels of pro- and anti-inflammatory cytokines and their regulators - transcription factors (NF-кВ, HIF-1a) and heat shock proteins (HSP-60, HSP-70) - in the albino male rats adrenal gland following intramuscular injection of L. macroctenus venom. The results revealed a significant increase in the content of ail studied proteins, peaking 24 h after venom administration (except for HSP-60, which peaked at 3 h). Among pro-inflammatory cytokines, IL-8 showed the most prominent elevation, exceeding control value by 79% at 24 h (p < 0.001). Among anti-inflammatory cytokines, IL-4 content increased to a greater extent, being 43% above control (p < 0.001). Similarly, NF-кВ and HSP-70 exhibited the largest increases among their corresponding groups, with levels at 24 h being 31% and 17% higher, respectively, than those in the control (p < 0.001). By 72 h, the values of most parameters, except for HSP-60, remained significantly elevated despite a downward trend. Such findings may reflect the ability of L macroctenus venom to induce an inflammation in the rat adrenal gland. These results contrast with data observed in the kidneys and lungs of rats exposed to the same venom, which may be attributed to the unique microenvironment of adrenal gland and the interplay between stress hormones and immune signals within this organ.

Розвиток навичок самоменеджменту у здобувачів медичної освіти в контексті цифрової трансформації освітнього процесу.

2025-01-01T00:00:00Z

Розвиток навичок самоменеджменту у здобувачів медичної освіти в контексті цифрової трансформації освітнього процесу. Григорцевич, А. В.; Дамзін, О. С.; Ходак, Т. В. Сучасний розвиток освітньої галузі відбувається в умовах інтенсивної глобалізації та цифрової трансформації, що значно змінюють принципи та методи підготовки майбутніх фахівців у сфері охорони здоров’я. Сучасна ситуація у світі вимагає від них безперервного саморозвитку, уміння управляти собою та використовувати власний творчий потенціал [1]. У цих умовах особливого значення набуває розвиток навичок самоменеджменту у здобувачів медичної освіти, які сприяють «ефективній самоорганізації, самоконтролю, саморефлексії та професійному розвитку. Від їх рівня залежить не лише успішність навчання, але й готовність до подальшої професійної адаптації у швидкозмінному медичному середовищі. Знання швидко втрачають актуальність, тому лише вміння самостійно здобувати нову інформацію, критично її оцінювати та ефективно використовувати в професійній діяльності дозволяє фахівцю залишатися конкурентоспроможним і адаптивним до нових викликів [2].