Проблеми покращення психічного здоров’я населення України та особливості їх вирішення на сучасному етапі

Abstract

Реформування систем охорони здоров’я в різних країнах відбувалось різними шляхами та в різний час. Все залежало від головних чинників державної політики кожної країни, таких як соціально-економічні умови розвитку країни, достатнє фінансування системи охорони здоров’я (СОЗ), введення обов’язкового/добровільного медичного страхування, які кардинально змінювали та покращували показники стану здоров’я їх населення та матеріально-технічну базу системи охорони здоров’я країни.Багато українських науковців постійно наголошують на тому, що проблема довготривалої реформи СОЗ України пов’язана з тим, що Україні у спадок від УРСР залишилась недієздатна «Семашківська» модель охорони здоров’я. Дійсно, якщо взяти будь яку країну, до прикладу: США, Великобританію, Бельгію, Польщу, Угорщину, Іспанію, держави пострадянського простору: Литву, Грузію, Естонію, Латвію то також можна прослідкувати важкий шлях проведення реформи СОЗ, однак, темпи позитивних змін та результати істотно відрізняються від України.Причина не в тому, що успадковано, а в рішучих прагненнях державної політики до реального здобуття кращих змін та надійному фінансуванні СОЗ, а не деклараційні, дискусійні, іноді навіть дещо спекулятивні прагнення реформувати СОЗ, яка триває третє десятиліття і створила стійкий стереотип тривалої депресії у медичній галузі України та зневіру у можливості завершення довготривалої реформи СОЗ. Широкомасштабних зрушень у реформі СОЗ до 2017 року не проводилося, лише в окремих секторах, відмічались зміни переважно локального і фрагментального характеру. При цьому постійна підтримка / консультація і прагнення ЄС розпочалась ще у 2001 році, коли за підтримки фонду «Відродження» були запропоновані конкретні напрямки у реформуванні СОЗ України, а також під егідою Європейською комісією та Світовим банком у 2004-2005 р.р., коли були надані рекомендації Уряду України щодо інструментів запровадження нових/надійних механізмів фінансування СОЗ. Протягом 2002-2009 р.р за підтримки авторитетних міжнародних організацій: Світовим банком, «ЮНІСЕФ», ООН, Європейською комісією запропонована низка міжнародних проектів, які були покладені в основу багатьох нормативних актів, і один із основних – це Концепція розвитку охорони здоров’я населення України (№ 1313/2000 від 07.12.2000 р.), що на даний час потребує доопрацювання/доповнення. В Україні прийнято багато законів, концепцій, програм відносно проведення реформи СОЗ для надання якісної медичної допомоги та покращення психічного, фізичного і соматичного здоров’я населення, проте відсутня належна фінансова підтримка держави відповідно до вимог сьогодення та вимог ЄС.Найсуттєвіший крок у реформуванні СОЗ України стався коли було прийнято Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» № 2168-VIII за 2017 р. та Постанову Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної служби здоров’я України» № 1101-2017-п від 2017 р., які сприяли укладанню договорів з надавачами медичних послуг, розвитку організаційної структури з міжрегіональними департаментами тощо. Для надання нових/дієвих стратегічних рекомендацій ВООЗ разом зі Світовим банком у 2019 році провів аналіз реформи фінансування системи охорони здоров’я України за 2016-2019 р.р. та запропонував головні напрямки для покращення і продовження реформ в сфері охорони здоров’я: автоматизація надавачів медичних послуг та збільшення ролі місцевих органів самоврядування як власників закладів охорони здоров’я; впровадження стратегічних закупівель медичних послуг; оцінка перетворень на рівні первинної медичної допомоги з використанням електронної системи охорони здоров’я; розробка чітко визначеного гарантованого пакету медичних послуг; реформування стаціонарного сектору з формуванням госпітальних округів в кожній області. Під час пандемії COVID-19 виникла висока чутливість, залежність стану здоров’я людей до стану матеріально-технічної, діагностичної, лікувальної бази медичної сфери і віддзеркалила достатньо критичний стан СОЗ України. Ця ситуація вимагала вироблення єдиної державної політики та суттєвих, нових, рішучих змін у СОЗ України. Реформування охорони здоров’я загалом та, насамперед, охорони психічного здоров’я є невід’ємною частиною у політиці держави у напрямку підвищення рівня добробуту населення, створення належних умов праці, підвищення якості медичних послуг та їх доступності в будь якому регіоні України, підвищення стимулів для здорового способу життя та постійної профілактичної роботи на зниження зловживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин та інших шкідливих звичок, зниження рівня смертності, загальної захворюваності і соціально небезпечних захворювань, інвалідності та покращення психічного здоров’я, збільшення середньої тривалості життя людини.Головною метою роботи був поглиблений розгляд проблем покращення психічного здоров’я населення України та аналіз особливостей їх вирішення на сучасному етапі. Натомість теоретична і практична значущість дослідження полягає у визначенні основних напрямків інтеграції СОЗ України до СОЗ ЄС з використанням існуючого досвіду у реформуванні системи охорони психічного здоров’я населення держави.