Наукові публікації каф. внутрішньої медицини №2

Поширеність саркопенії та пресаркопенії у хворих на ревматоїдний артрит

Mon, 01 Jan 2024 00:00:00 GMT

Поширеність саркопенії та пресаркопенії у хворих на ревматоїдний артрит Побережець, А. О.; Шевчук, С. В. Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) — це хронічне, аутоімунне запальне захворювання, яке характеризується ураженням суглобів, призводить до швидкої інвалідизації та значного погіршення якості життя. Постійне підвищення рівня прозапальних цитокінів у хворих на РА, обмеження фізичної активності та частий прийом глюкокортикоїдів можуть викликати ураження скелетних м’язів — саркопенію. Її поширеність серед хворих на РА коливається в межах 4–45%. Супутня саркопенія погіршує перебіг основного захворювання, підвищує ризик падінь та переломів, погіршує якість життя пацієнтів.

Рівні вітаміну D та рецепторів вітаміну D (VDR) у хворих на системний червоний вовчак

Wed, 12 Nov 2025 00:00:00 GMT

Рівні вітаміну D та рецепторів вітаміну D (VDR) у хворих на системний червоний вовчак Мальована, Т. С.; Шевчук, С. В. Активна форма вітаміну D реалізує свою дію в організмі шляхом зв’язування з ядерним рецептором вітаміну D (VDR). Дослідження продемонстрували, що клітини імунної системи експресують VDR та CYP27B1 (1α-гідроксилазу), що вказує на здатність цих клітин синтезувати 1,25(OH)2D3 та реагувати на нього. Очевидно, вітамін D може регулювати імунні реакції, і його роль є переважно протизапальною. З огляду на це, дефіцит вітаміну D, низький рівень VDR або їх функціональна неповноцінність, зумовлена поліморфізмом відповідного гена, можуть бути факторами ризику розвитку та загострення перебігу системного червоного вовчака (СЧВ). Мета: визначити рівні вітаміну D та VDR у хворих на СЧВ та проаналізувати зв’язок між цими показниками. Матеріали та методи. Обстежено 99 хворих на СЧВ (середній вік 48,92±1,14 року) та 30 осіб контрольної групи, репрезентативних за віком і статтю. Діагноз СЧВ встановлювали на основі критеріїв EULAR/ACR (2019). Середня тривалість захворювання — 12,2±0,87 року. Рівень вітаміну D у сироватці крові учасників дослідження визначали за допомогою набору «25-ОН Vitamin D Total (Vit-D Direct) Test System» (Monoblind Inc., США) та оцінювали як оптимальний (30–50 нг/мл), недостатній (20–30 нг/мл) та дефіцитний (<20 нг/мл). Для визначення рівня VDR проводили імуноферментний аналіз із використанням набору «Human VDR (Vitamin D3 receptor) ELISA Kit» (FineTest, Китайська Народна Республіка). Результати. Середній рівень вітаміну D у сироватці крові хворих на СЧВ становив 18,26±0,78 нг/мл, а в контрольній групі — 27,44±1,28 нг/мл (р<0,01). Серед учасників дослідження основної групи у 69 (69,7%) пацієнтів виявлено дефіцит вітаміну D, недостатній рівень — у 20 (20,2%) хворих, оптимальний — у 10 (10,1%) осіб. У контрольній групі оптимальне забезпечення вітаміном D виявили в 11 (36,67%) осіб, у 11 (36,67%) — недостатність вітаміну D і у 8 (26,66%) — дефіцит. У жінок із СЧВ середня сироваткова концентрація вітаміну D була на 24,98% нижчою, ніж у чоловіків (р=0,007). Для оцінки рівнів VDR у сироватці крові учасників дослідження проведено перцентильний аналіз та обрано значення, які відповідали Р5, Р5–Р95 та Р95 показників групи контролю. Оптимальним вважали рівень VDR у діапазоні 18,28–30,73 нг/мл (Р5–Р95), низьким — нижче 18,28 нг/мл (<Р5), високим — вище 30,73 нг/мл (>Р95). Середній рівень VDR у хворих на СЧВ становив 12,78±0,61 нг/мл, а в контрольній групі цей показник був в 1,81 раза вищим і дорівнював 23,12±0,61 нг/мл (p<0,01). Серед практично здорових осіб відносно нормальний рівень реєстрували у 28 (93,3%), а низький рівень виявлено у 1 (3,3%) учасника дослідження. Натомість у групі хворих на СЧВ тільки в 21 (21,2%) особи показник VDR у сироватці крові характеризувався як відносно нормальний, а 77 (77,8%) пацієнтів із СЧВ мали низький рівень VDR. Лише у 1 (1,0%) хворого на СЧВ та 1 (3,3%) особи контрольної групи виявлено високе значення показника VDR. Аналіз гендерних відмінностей рівня VDR у хворих на СЧВ засвідчив, що середнє значення VDR у жінок було на 6,85% меншим, ніж у чоловіків (p>0,05), однак частки осіб у кожній групі за рівнем VDR були зіставними. Рівень VDR тісно асоціювався із вмістом вітаміну D в сироватці крові хворих на СЧВ. Середнє значення вітаміну D у пацієнтів із низьким рівнем VDR було на 33,55% нижче, ніж у групі з відносно нормальним рівнем (p=0,0001). Кореляційний аналіз підтвердив наявність достовірного помірного позитивного зв’язку між досліджуваними показниками (r=0,47). Висновки. Наше дослідження продемонструвало значну поширеність дефіциту та недостатності вітаміну D, а також низької сироваткової концентрації VDR у хворих на СЧВ. Середні рівні вітаміну D були вірогідно нижчими у жінок із СЧВ порівняно з чоловіками, тоді як показники VDR не мали достовірних гендерних розбіжностей. Встановлено помірний позитивний кореляційний зв’язок між рівнями вітаміну D та VDR.

Рівні остеокальцину та N-кінцевого телопептиду колагену І типу у чоловіків, хворих на анкілозивний спондиліт, зв’язок з активністю захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Рівні остеокальцину та N-кінцевого телопептиду колагену І типу у чоловіків, хворих на анкілозивний спондиліт, зв’язок з активністю захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини Павлюк, О. М.; Шевчук, О. В.; Сегеда, Ю. С.; Галютіна, О. Ю.; Кувікова, І. П.; Гуменюк, О. В. Останніми роками стає все більш очевидним те, що зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) та розвиток остеопорозу є одними з основних ускладнень анкілозивного спондиліту (АС). Поряд з тим ключовою ознакою АС є патологічне кісткоутворення, що веде до анкілозу хребта та крижово-клубових суглобів. На сьогодні залишається недостатньо вивченим питання, що призводить до втрати кісткової маси та формування кісткової тканини, і чи пов’язані ці процеси із запаленням. Визначення рівнів маркерів кісткового метаболізму (остеокальцин, N-кінцевий телопептид колагену І типу (NTx)) є однією з найцінніших оцінок активності остеокластів та остеобластів. Відомо, що детальний аналіз цих показників можна використовувати для моніторингу змін МЩКТ та прогресування втрати кісткової маси. Проте дані про особливості метаболізму кісткової тканини та фактори, що провокують порушення кісткового ремоделювання у хворих на АС, досить обмежені.

Рівні остеокальцину та N-кінцевого телопептиду І типу, у чоловіків, хворих на анкілозивний спондиліт, зв'язок з активністю захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини

Wed, 12 Nov 2025 00:00:00 GMT

Рівні остеокальцину та N-кінцевого телопептиду І типу, у чоловіків, хворих на анкілозивний спондиліт, зв'язок з активністю захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини Шевчук, С. В.; Павлюк, О. М. станніми роками стає все більш очевидним те, що зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) та розвиток остеопорозу є одним із основних ускладнень анкілозивного спондиліту (АС). Поряд з тим ключовою ознакою АС є патологічне кістковоутворення, що веде до анкілозу хребта та крижово-клубових суглобів. На сьогодні залишається недостатньо вивченим питанням, що призводить до втрати кісткової маси та формування кісткової тканини і чи пов’язані ці процеси із запаленням. Визначення рівнів маркерів кісткового метаболізму (остеокальцин, N-кінцевий телопептид колагену І типу (NTx)) є однією з найцінніших оцінок активності остеокластів та остеобластів. Відомо, що детальний аналіз цих показників можна використовувати для моніторингу змін МЩКТ та прогресування втрати кісткової маси. Проте дані про особливості метаболізму кісткової тканини та фактори, що провокують порушення кісткового ремоделювання у хворих на АС, досить обмежені. Мета: оцінити рівні остеокальцину та NTx у чоловіків, хворих на АС, та визначити їх зв’язок з активністю захворювання та структурно-функціональним станом кісткової тканини. Матеріали та методи. Проведено дослідження за участю 83 чоловіків, хворих на АС, та 29 практично здорових осіб, які увійшли в контрольну групу. Активність захворювання та ступінь функціональних обмежень визначали за індексом BASDAI, ASDAS-CRB та функціональним індексом BASFI. Лабораторне дослідження включало визначення рівня СРБ та маркерів синтезу та резорбції кісткової тканини. МЩКТ вимірювали за допомогою двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії на апараті «Hologic Discovery Wi» (S/N 87227). Результати. Середні рівні остеокальцину суттєво не відрізнялися у пацієнтів з АС (12,9±0,9 нг/мл) і контрольною групою (11,3±0,6 нг/мл) та не виявили жодної суттєвої кореляції з індексами ASDAS, BASDAI, BASFI та СРБ. Натомість значення NTx були значно вищими у пацієнтів з АС, ніж у контрольній групі (105,8±3,4 проти 92,6±5,1 нг/мл) і були тісно пов’язані з активністю запального процесу і низькою функціональною спроможністю. Порушення структурно-функціонального стану кістки обумовлено посиленою резорбцією кісткової тканини. Так, частка пацієнтів із низькою МЩКТ та переломами (68,2 та 27,3%) у групі пацієнтів із високим вмістом NTx була у 4–12 разів вищою, ніж при оптимальних рівнях цього маркера (17,7 та 2,2%). З іншого боку, остеопроліферативні зміни не були пов’язані з рівнем NTx, а залежали від вмісту остеокальцину в сироватці крові. Зокрема, у групі пацієнтів із синдесмофітами сироваткові значення остеокальцину були ймовірно вищими (на 12,4%), ніж у групі без синдесмофітів. Висновки. Підвищені рівні NTx пов’язані з високою запальною активністю та низькою МЩКТ. З іншого боку, концентрація остеокальцину не пов’язана з перебігом захворювання, але підвищується в осіб із наявністю синдесмофітів.