Кафедра патофізіології

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Kylymchuk, V.; Masik, N.; Masik, O.; Matviichuk, M.; Mazur, O.; Terekhovska, O.; Barabash, I. Резюме. Актуальність. Війна та її наслідки не лише виходять на перший план колективної й національної свідомості кожного громадянина, але й, як стресовий фактор, призводять до емоційного напруження та виснаження і є основним чинником стрес-асоційованих розладів, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Діагностика ПТСР ґрунтується на наявності хоча б одного з симптомів: інтрузії, уникання, негативного настрою та когнітивних порушень, гіперреактивності. Мета: дослідити частоту і тяжкість імовірного ПТСР серед пацієнтів, які відвідують лікарні первинної медичної допомоги (ПМД), військовослужбовців і вимушено перемі-щених осіб із застосуванням різних опитувальників. Матеріали та методи. Обстежено 90 осіб (46 чоловіків і 44 жінки середнього віку 39,65 ± 13,93 року). Пацієнтів розподілили (по 30 осіб) на три групи: І — військовослужбовці ЗСУ, які лікувались у КНП «ВМКЛ ШМД», ІІ — внутрішньо переміщені особи, які вимушено проживають у м. Вінниці (ВПО), та ІІІ — контрольна: цивільні мешканці м. Вінниці, які відвідували лікаря ПМД. Усім респондентам проводили анкетування за шкалою тривоги Спілбергера — Ханіна, визначали ймовірність виникнення ПТСР, використовуючи опитувальник для скринінгу ПТСР, затверджений МОЗ України 23.02.2024 р. № 1265, застосо-вували шкалу для оцінки ПТСР згідно з класифікацією DSM-5 (PCL-5). Результати. Ймовірний ПТСР частіше виявлявся у ВПО (83,33 % за шкалою скринінгу ПТСР і 56,67 % за шкалою PCL-5) порівняно з військовослужбовцями (53,33 і 40,0 % відповідно) та цивільними особами (10,0 і 3,33 % відповідно). Причому у ВПО переважали симптоми уникання (76,67 %), негативного пізнання (76,67 %) та гіперзбудження (88,33 %), що підкреслює вагому роль емоційних реакцій і можливий вплив на інші симптоми ПТСР. Встановлені кореляційні зв’язки (p < 0,05) між віком, статтю і кількістю балів за шкалою PCL-5. Висновки. Ймовірний ПТСР можна успішно встановити за допомогою будь-якого інструменту (скринінгу ПТСР, PCL-5) з практично однаковою частотою, що дозволяє виявити контингент осіб, які повинні бути направлені на додаткове обстеження щодо підтвердження ПТСР із подальшим лікуванням цього стану.

PATHOPHYSIOLOGICAL MECHANISMS OF ACTION OF SNAKE VENOM

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

PATHOPHYSIOLOGICAL MECHANISMS OF ACTION OF SNAKE VENOM Ivanitsa, A. O. Snakebite is a major health issue worldwide, particularly affecting rural and tropical areas where medical facilities are scarce. Snake venom is a complex mixture of biologically active substances that can lead to serious hemostatic, neurotoxic and necrotic complications. The high mortality rate, particularly in South Asia and Africa, is the result of both strong venom toxicity and delayed treatment seeking by victims. The purpose of this review is to summarize the information on snake venom composition, its pathophysiological effect and situs actionis of active compounds. Materials and methods a search of literary resources in the Google Scholar, PubMed and Scopus data bases was made (30 publications were selected). Venom from snakes is a complex pool of biological substances consisting of enzymes (phospholipase A2, metalloproteinases, serine proteases), toxic proteins (cytotoxins, neurotoxins and cardiotoxins) and low molecular weight molecules which produce local or systemic reactions. Toxins easily get into the blood or lymph glands and half life of separate elements may be up to 10-60 hours. Cell membranes and necrosis are damaged, which lead to inflammation by PLA2 and cytotoxins. Vascular basement membrane is destroyed by metalloproteinases (notably class P-III), which results in hemorrhage, edema and microangiopathy. Neurotoxins and cardiotoxins competitively inhibit acetylcholine receptors or ion channels resulting in paralysis and arrhythmias. Similarly, serine proteases alter coagulation cascades usually resulting in thrombosis or consumptive coagulopathy. L-amino acid oxidases generate hydrogen peroxide, are toxic to cells and possess antimicrobial activity. Metalloproteinases also mediate the release of IL-1β, TNF-α and IL-6 in a process that activates the local inflammatory response. Snake venom is therefore a mixture of pathophysiologically active compounds with many toxins having multifunctional roles. Comprehensive study of the mechanisms of action of these animals provides an opportunity to perfect methods for treatment on intoxications and opens prospects for the development of new drugs.

Перспективи модернізації робочих програм з патологічної фізіології для підготовки здобувачів вищої медичної освіти, в умовах військового часу

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Перспективи модернізації робочих програм з патологічної фізіології для підготовки здобувачів вищої медичної освіти, в умовах військового часу Піліпонова, В.В.; Романенко, І.В.; Олійник, Ю.М. Перспективи модернізації робочих програм з патологічної фізіології для підготовки здобувачів вищої медичної освіти, в умовах військового часу

The role of cortisol in the pathogenesis of post-traumatic stress disorder and pharmacocorrection with melatonin.

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

The role of cortisol in the pathogenesis of post-traumatic stress disorder and pharmacocorrection with melatonin. Byshek, M. Y; Piliponova, V.V.; Shypitsyna, O.V.; Tkachenko, T.V. Annotation. Post-traumatic stress disorder (PTSD) is one of the key factors contributing to the development of metabolic and neurodegenerative disorders due to hypercortisolemia, which induces neuroinflammation and reduces neuroplasticity. The aim of this study was to evaluate the effectiveness of oral melatonin administration as an adjuvant in the treatment of PTSD by assessing its impact on cortisol, pyruvate, interleukin-6 (IL-6) levels, and behavioral changes in rats following chronic immobilization stress. The study involved 15 mature male non-linear white rats, divided into three groups (n=5): Group 1 – control, Group 2 – stress, Group 3 – stress with melatonin correction. Stress was simulated for 21 days using a 12-hour immobilization technique followed by a 12-hour recovery period; Group 3 received melatonin intragastrically at a dose of 5 mg/kg. Cortisol, pyruvate, and IL-6 concentrations were measured in blood serum, and behavioral responses were assessed using the Open Field test. Data were analyzed using Student's t-test in Statistica 6.0. Cortisol levels in stressed rats increased to 13.80±0.33 nmol/L compared to 1.66±0.20 nmol/L in the control group; melatonin reduced this indicator by 20%. Pyruvate concentration increased by 89.8% in Group 2 and decreased by 29% after melatonin administration. IL-6 levels increased under stress but were reduced by 43.6% with melatonin treatment. Behavioral tests showed reduced ambulation (center — by 70.83%, periphery — by 68%), exploratory activity (climbing — by 70%, rearing — by 86.21%), and increased grooming by 50% in the stress group. These changes were less pronounced in the melatonin group. Melatonin demonstrated neuroprotective, anti-inflammatory, and anxiolytic effects. The results support the feasibility of using melatonin as an adjuvant in the pharmacological correction of stress-induced disorders. Further studies should focus on determining optimal dosing, clarifying mechanisms of action, and evaluating therapeutic efficacy in clinical settings. The results of the study may contribute to the development of new approaches for correcting stress-induced metabolic and neurodegenerative disorders, particularly in the context of PTSD. The data obtained may also be valuable for designing novel strategies involving the use of melatonin as an adjuvant in the treatment of stress-related disorders.