Наукові публікації каф. внутрішньої медицини №3

МАЙСТЕРНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТАМ-МЕДИКАМ

2026-04-25T12:44:29Z

МАЙСТЕРНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТАМ-МЕДИКАМ Кателян, Олена; Кливак, Віталій; Афанасюк, Оксана Майстерність викладання практичних навичок студентам-медикам полягає в поєднанні професійних знань викладача з ефективними педагогічними стратегіями. Застосування п’ятиетапної моделі в поєднанні з інноваційними освітніми технологіями забезпечує усвідомлене формування психомоторних навичок, підвищує впевненість студентів і їхню готовність до клінічної практики.

FEATURES OF ANATOMICAL LESIONS OF CORONARY ARTERIES DEPENDING ON THE LEVELS OF ST2 AND TROPONIN I IN BLOOD PLASMA IN PATIENTS WITH NSTEMI

2026-04-17T06:47:28Z

FEATURES OF ANATOMICAL LESIONS OF CORONARY ARTERIES DEPENDING ON THE LEVELS OF ST2 AND TROPONIN I IN BLOOD PLASMA IN PATIENTS WITH NSTEMI Maslovskyi, Valentyn; Mezhiievska, Iryna Aim. The aim of the study is to evaluate the dependence of associations of ST2, and troponin I level on the nature of the anatomical lesion of the coronary arteries. Materials and methods. We examinedMaterials and methods. We examined 200 patients with NSTEMI aged 38 to 80 years, who were urgently hospitalized in the Vinnytsya Regional Clinical Center of Cardiovascular Pathology. All patients underwent laboratory testing of ST2, and Troponin I level in plasma by enzyme-linked immunosorbent assay on the first day of hospitalization before coronary angiography. Results and discussion. In the association of relatively high levels of ST2 and relatively high levels of Troponin I, there is a positive correlation between the degree of coronary arteries damage, while in the association of relatively low levels of ST2 and Troponin I, severe stenotic coronary arteries lesions can be ruled out. Conclusions. Determining the associations of ST2 and Troponin I before coronary angiography allows to predict the degree of stenotic lesions of the coronary arteries and to determine the expected intervention strategy in patients with NSTEMI.

ЗВ’ЯЗОК ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ З ЕЛЕКТРИЧНОЮ НЕСТАБІЛЬНІСТЮ МІОКАРДА

2026-04-04T09:20:47Z

ЗВ’ЯЗОК ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ З ЕЛЕКТРИЧНОЮ НЕСТАБІЛЬНІСТЮ МІОКАРДА Шушковська, Юлія У жінок з гіпертонічною хворобою ІІ стадії та частою шлуночковою екстрасистолією реєструється підвищення тонусу симпатичної ланки вегетативної нервової системи: достовірне зниження SDNN (р < 0,005), достовірне зниження pNN50% (р < 0,0005), достовірне підвищення LF (р < 0,0001) та LF/HF (р < 0,005) і достовірне зниження HF (р < 0,0001), що характеризує пригнічення парасимпатичної вегетативної нервової системи

Асоціації між плазмовим рівнем альдостерону і антиаритмічною ефективністю препаратів 1С класу пропафенону і етацизину у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та частими рецидивами фібриляції передсердь

2026-03-31T23:39:44Z

Асоціації між плазмовим рівнем альдостерону і антиаритмічною ефективністю препаратів 1С класу пропафенону і етацизину у пацієнтів з гіпертонічною хворобою та частими рецидивами фібриляції передсердь Іванов, Валерій; Данілевич, Тетяна Мета дослідження – визначити взаємозв’язки між плазмовим рівнем альдостерону і антиаритмічною ефективністю препаратів 1С класу пропафенону і етацизину у пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) та частими рецидивами фібриляції передсердь (ФП). Матеріали та методи. У дослідження увійшли 146 пацієнтів (68 чоловіків та 78 жінок) з гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії і частими рецидивами фібриляції передсердь (ФП) (середній вік 61,2±0,7 років). Пацієнти були поділені за вегетативним варіантом ФП: 21,2 % – вагусний, 47,9 % – адреналовий і 30,9 % – змішаний. Усім пацієнтам була призначена постійна антиаритмічна терапія в залежності від вегетатив- ного варіанту ФП. Антиаритмічну ефективність оцінювали за суб’єктивним відчуттям пацієнтів (повна, часткова, відсутня). У всіх пацієнтів був визначений плазмовий рівень альдостерону. Виходячи з отрима- них градацій рівня альдостерону було виділено 3 групи хворих: 1 – хворі з відносно низьким (n=37), 2 – з проміжним (n=72) і 3 – з відносно високим рівнем альдостерону (n=37). Результати. У 134 (91,8 %) пролікованих осіб відмічали позитивний антиаритмічний ефект препаратів 1С класу. В 48 (35,8 %) випадках був зареєстрований повний і у 86 (64,2%) – частковий антиаритмічний ефект. Виявлено підвищення антиаритмічної ефективності пропафенону при високому (р=0,02), тоді як етацизину – при низькому (р=0,07) плазмовому рівні альдостерону у пацієнтів з адреналовим та змішаним варіантами ФП. Антиаритмічна ефективність етацизину при вагусному варіанті ФП у більшості випадків була визна- чена в разі низького рівня альдостерону (р<0,02). Рівень альдостерону при повній антиаритмічній ефек- тивності на фоні прийому етацизину був достовірно нижчим, ніж при частковій (p=0,03). Висновки. Встановлено підвищення антиаритмічної ефективності пропафенону при високому, тоді як етацизину – при низькому плазмовому рівні альдостерону у пацієнтів з ГХ та невагусними варіантами ФП. Висока антиаритмічна ефективність етацизину була виявлена у пацієнтів вагусним варіантом ФП та відносно низьким рівнем альдостерону.