Кафедра хірургії №2 з курсом "Основи стоматології"

Прийняття рішень у ситуаціях професійного ризику: психоемоційні та ментальні аспекти

2025-12-14T19:40:09Z

Прийняття рішень у ситуаціях професійного ризику: психоемоційні та ментальні аспекти Черкасов, С. Д.; Покидько, М. І. Розглянуто основні аспекти прийняття рішень у ситуаціях професійного ризику. Використовуючи аналітичний, феноменологічний та бібліосемантичний методи дослідження, розкрито семантику термінів «професійний ризик» та «прийняття рішень». Проаналізовано й обґрунтовано предметно-практичні, пізнавальні та різноманітні психоемоційні труднощі прийняття рішень. Увагу зосереджено на необхідності глибоких знань лікаря про внутрішній та зовнішній фон хвороби в конкретного пацієнта. Проведено чітке розмежування між лікарським ремеслом та лікарським мистецтвом. Стаття вирізняється своєю міждисциплінарною природою, поєднуючи медичну практику, психологію та філософію. Вона зосереджується на складних аспектах прийняття рішень у клінічних умовах, особливо в ситуаціях, які вимагають невідкладної допомоги та пов’язані з високим професійним ризиком, де психоемоційні та ментальні чинники відіграють провідну роль. Показано, що інколи діагностичні помилки та похибки в лікувальній тактиці виникають через інерцію лікаря-куратора та консультантів, які не передбачають того, що в ситуаціях професійного ризику часто сам процес прийняття рішення випереджує клінічний, розгорнутий діагноз хвороби.

Інфекційні ускладнення тяжкого гострого панкреатиту: клініко-лабораторні особливості та хірургічне лікування

2025-12-14T19:27:32Z

Інфекційні ускладнення тяжкого гострого панкреатиту: клініко-лабораторні особливості та хірургічне лікування Форманчук, Т. В. Вступ. Інфікований некротичний панкреатит є одним із найсерйозніших станів в хірургії та інтенсивній терапії, який суттєво погіршує клінічний перебіг захворювання, супроводжується тривалим лікуванням та високою летальністю. Раннє виявлення пацієнтів з групи ризику має вирішальне значення для вибору оптимальної стратегії терапії. Мета: вивчити особливості розвитку інфекційних ускладнень у пацієнтів з тяжким гострим панкреатитом та оцінити їх вплив на клінічний перебіг, лабораторні показники, обсяг лікування. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне дослідження 129 пацієнтів із тяжким ГП, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділеннях хірургії та інтенсивної терапії у 2017-2022 рр. Діагноз ГП встановлювали за критеріями класифікації Атланта 2012. Пацієнтів розділили на дві групи залежно від розвитку інфекційних ускладнень: група з ІУ (n=55) та група без ІУ (n=74). Аналіз включав клініко-демографічні дані, лабораторні показники, тривалість госпіталізації та обсяг консервативного та хірургічного лікування. Результати. ІУ виникли у 55 із 129 пацієнтів (42,6 %) з тяжким ГП. Вони частіше спостерігалися у старечому віці (75–90 років: 12,7 % проти 2,7 %, p=0,03) та при наявності серцево-судинної патології (81,8 % проти 66,2 %, p=0,04). Рання госпіталізація (6–24 год) була рідшою серед пацієнтів із ІУ (12,7 % проти 29,7 %, p=0,02). В лабораторних показниках у групі з ІУ відзначалися тромбоцитоз (медіана 293 × 10⁹/л проти 179 × 10⁹/л, p=0,004), зниження гемоглобіну (120 проти 147 г/л, p<0,0001), загального білка (64 проти 72 г/л, p=0,02), білірубіну (15,5 проти 21 ммоль/л, p=0,03) та ферментів підшлункової залози (амілаза сироватки 81 проти 900 Од, p=0,0002; діастаза сечі 128 проти 1024 Од, p=0,0004). Тривалість госпіталізації була більшою в групі з ІУ порівняно з групою без ІУ – медіана 19 діб (10–30) проти 11 діб (4–20), p=0,0005. Мініінвазивні втручання проводилися у 15 пацієнтів (27,3 %), тоді як відкриті операції — у 44 пацієнтів (80 %) з ІУ. Летальність в групі з ІУ була високою (40 %) та статистично не відрізнялася від показника у групі без ускладнень (p=0,41). Висновки. Інфекційні ускладнення тяжкого ГП розвинулися у 42,6 % пацієнтів, частіше зустрічались у старечому віці та при серцево-судинній патології, і були асоційовані з пізньою госпіталізацією. У хворих з ІУ відзначалися характерні лабораторні зміни, довша госпіталізація (19 проти 11 діб) та частіше потреба у відкритих хірургічних втручаннях (80 %). Летальність в групі з ІУ була високою (40 %) і суттєво не відрізнялася від групи без ускладнень. Поетапний підхід із мінімально інвазивними та відкритими методами залишається ключовим у лікуванні тяжкого некротичного ГП з інфекційними ускладненнями.

Sever acute pancreatitis: assessment of clinical characteristics, imaging data, accompanying pathology, complications and consequences

2025-12-12T14:57:07Z

Sever acute pancreatitis: assessment of clinical characteristics, imaging data, accompanying pathology, complications and consequences Formanchuk, T. V.; Pokidko, M. I.; Hudz, M. A.; Katsal, V. A.; Zhmur, A. A. Introduction. The issue of early stratification of patients with acute pancreatitis (AP) by severity is crucial in order to start infusion therapy in time and reduce the mortality rate. Aim. The analysis of clinical characteristics, imaging data, concomitant pathology, complications and consequences of severe acute pancreatitis was carried out in this study. Materials and methods. In this work, a detailed analysis of the clinical data of 131 patients with severe AP was carried out, including epidemiological, clinical data, as well as the development of local complications based on the results of imaging methods, such as computer tomography, ultrasound, and radiological methods. All patients with AP were divided into two groups: the deceased group, consisting of 59 patients, and the discharged group, consisting of 72.Results. In-hospital mortality in patients with severe AP was 45,0%. The trend towards older age in the deceased group persists. The vast majority of deceased patients (59,4%) were admitted to a hospital within 24 hours of the onset of symptoms. Men predominated in the total sample: their ratio to women was 1,6 to 1,0, p=0,006. However, an increase in the proportion of women was noted in the group of the deceased (47,5% versus 31,9%, p=0,07 according to the χ2 test for independent groups). The aseptic necrotic form of AP was dominant both in the group of deceased and in the group of discharged patients–38 (64,4%) versus 38 (52,8%), respectively (p=0,18). The alcoholic genesis of AP was significantly more frequent in the group of the deceased compared to the group of those discharged (35,6% vs. 11,1%, p=0,0008). In terms of the frequency of concomitant pathology, the groups of deceased and discharged patients did not differ (93,2% and 90,3%, respectively). Diabetes and obesity slightly prevailed in the group of the deceased. Complications were significantly more common in the deceased group than in the discharged group (100% compared to 81,9%, p=0,0006). Also, all three imaging methods (ultrasound, XR and CT) showed a different frequency of detection of fluid collections in patients with severe AP depending on the anatomical locations.

Роль хірургічних чинників у розвитку гострого постпанкреатектомічного панкреатиту у пацієнтів після панкреатодуоденектомії

2025-12-08T13:25:09Z

Роль хірургічних чинників у розвитку гострого постпанкреатектомічного панкреатиту у пацієнтів після панкреатодуоденектомії Форманчук, Т. В.; Шапринський, В. О.; Веллнер, У. Ф.; Покидько, М. І.; Лапшин, Г. В. Вступ. Панкреатодуоденектомія (ПД) є основним методом хірургічного лікування злоякісних і деяких доброякісних новоутворень підшлункової залози та структур періампулярної ділянки. Одним із серйозних ускладнень після ПД є постпанкреатектомічний гострий панкреатит (ППГП), який суттєво впливає на післяопераційний перебіг та прогноз пацієнтів. Вивчення факторів, що визначають ризик розвитку ППГП, є важливим для оптимізації хірургічної тактики, що було метою даного дослідження. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 296 випадків панкреатодуоденектомії, пацієнти яких були розподілені на дві групи: з ППГП (n=126) і без нього (n=170). Виконано міжгрупове порівняння основних інтраопераційних показників та проведено багатофакторний логістичний регресійний аналіз для визначення ключових предикторів розвитку ППГП. Аналіз враховував морфофункціональні характеристики пацієнтів та технічні аспекти хірургічного втручання. Визначено основні фактори, що підвищують або знижують ризик розвитку ППГП. Результати. Міжгруповий аналіз продемонстрував, що пацієнти з ППГП мали достовірно вищий індекс маси тіла (ІМТ) порівняно з пацієнтами без ППГП (25,6 проти 24,9; p=0,03). Серед хірургічних факторів найбільший вплив на розвиток ППГП мали тип панкреатичного анастомозу, резекція ворітної вени, діаметр головної панкреатичної протоки та консистенція підшлункової залози. Зокрема, при міжгруповому порівнянні панкреатогастростомія була асоційована з вищим ризиком ППГП (84,1% проти 73,5%; p=0,03), тоді як панкреатоєюностомія знижувала ймовірність цього ускладнення (15,9% проти 26,5%, р=0,03). Резекція ворітної вени зменшувала ризик розвитку ППГП у 2,81 рази (p=0,005). Розширений діаметр головної панкреатичної протоки (>3 мм) також був пов’язаний зі зменшенням ризику (31,6% проти 63,1%; p<0,0001). Водночас м’яка консистенція підшлункової залози значно підвищувала ризик ППГП (79,6% проти 38,4%; p<0,0001). Отримані результати свідчать, що вибір методики реконструкції панкреатичного залишку, морфологічні особливості органу та технічні аспекти втручання суттєво впливають на частоту розвитку ППГП. М’яка паренхіма підшлункової залози є найвагомішим предиктором цього ускладнення, резекція ворітної вени та широкий діаметр головної панкреатичної протоки є факторами, що знижують ризик цього ускладнення. Це відкриває перспективи для адаптації хірургічної тактики з метою мінімізації післяопераційних ускладнень після ПД. Висновки. Основними факторами ризику розвитку ППГП після ПД є підвищений індекс маси тіла (p=0,03), виконання панкреатогастростомії (p=0,03), вузький діаметр головної панкреатичної протоки (p<0,0001) та м’яка консистенція підшлункової залози (p<0,0001). Частота резекції ворітної вени була значно вищою у пацієнтів без ППГП (p=0,004). Багатофакторний аналіз виявив три незалежні чинники розвитку ППГП після ПД: консистенція підшлункової залози (OR=4,40; p=0,001), діаметр головної панкреатичної протоки (OR=3,10; p=0,005) та резекція ворітної вени під час операції (OR=2,21; p=0,02).