<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<title>Автореферати дисертацій каф. медичної реабілітації</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3355" rel="alternate"/>
<subtitle/>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3355</id>
<updated>2026-04-12T01:43:40Z</updated>
<dc:date>2026-04-12T01:43:40Z</dc:date>
<entry>
<title>Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3180" rel="alternate"/>
<author>
<name>Хомовський, Віктор Васильович</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3180</id>
<updated>2023-03-09T10:52:25Z</updated>
<published>2007-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Вертеброгенні предиктори артеріальної гіпертензії, диференційно-діагностичні критерії та особливості лікування
Хомовський, Віктор Васильович
Артеріальна гіпертензія (АГ) є однією із провідних проблем сучасної медицини, належить до найбільш поширених і важких за прогнозом захворювань серцево-судинної системи (Коваленко В. М., 2003). В Україні стандартизований за віком показник поширеності артеріальної гіпертензії серед працездатного населення становить 34,1%, у тому числі у чоловіків - 34,7%, у жінок - 33,4% (Смирнова І.П., Свіщенко Є.П., Горбась І.М., 2002). Високий артеріальний тиск є фактором ризику багатьох патологічних станів  і  захворювань  серцево-судинної системи:  атеросклероз, гіпертрофія лівого шлуночка та серцева недостатність, ішемічна хвороба серця (інфаркт міокарда), цереброваскулярні захворювання (ішемічні  та геморагічні ураження мозку), ниркова недостатність (Дзяк Г.В., 2001; Бобров В.О., 2001; Сіренко Ю.М., 2004). Все частіше АГ виявляється у молодому працездатному віці (18-35 років). Йдеться про наростаючу „гіпертонічну епідемію”. Тому одним із пріоритетних напрямків реалізації Програми профілактики та лікування АГ в Україні є розробка і втілення нових технологій діагностики та лікування (Коваленко В.М., 2005). На сьогоднішній день проблема лікування АГ парадоксальна: в розвинутих країнах лікарська допомога доступна практично кожній людині, вимірювання артеріального тиску (АТ) є найлегшим і найдешевшим способом виявлення АГ, існує широкий арсенал сучасних фармакологічних гіпотензивних препаратів з різними механізмами дії, медикаментозна терапія допомагає знизити частоту враження органів мішеней, а в екстрених ситуаціях врятувати життя, але стан здоров’я хворих на АГ здебільшого залишається незадовільним.
</summary>
<dc:date>2007-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Особливості перебігу, діагностики і лікування кардіалгій та аритмій серця при дорсопатіях остеопорозі хребта</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3179" rel="alternate"/>
<author>
<name>Кравець, Ростислав Анатолійович</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3179</id>
<updated>2023-03-09T10:55:03Z</updated>
<published>2010-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Особливості перебігу, діагностики і лікування кардіалгій та аритмій серця при дорсопатіях остеопорозі хребта
Кравець, Ростислав Анатолійович
Наявність болю в грудній клітці є одним із основних симптомів у пацієнта в кардіологічній практиці. При детальному обстеженні таких пацієнтів часто виявляються функціональні блоки на рівні сегментів Th3-Th5, шийно-грудного переходу, м’язовий дисбаланс шийно-грудного регіону. Якщо ж вертеброгенна кардіалгія поєднується з порушеннями серцевого ритму, то диференційну діагностику проводити дуже важко. Особливе значення у розвитку пароксизмальних порушень серцевого ритму відводиться патобіомеханічним порушенням без наявності органічних змін в міокарді. Клінічний досвід підтверджує той факт, що нормалізація функції хребтово-рухових сегментів може призводити до нормалізації ритму серця (Колісник П. Ф., 2002; Шитиков Т. А., 2007). Аритмії серця є одним з найбільш поширених ускладнень серцево-судинної патології, яке погіршує прогноз та якість життя пацієнтів. Слід вказати, що дані офіційної статистики в Україні щодо поширеності аритмій не віддзеркалюють реальної ситуації, оскільки вони об’єднані під загальною назвою “Пароксизмальна тахікардія та миготлива аритмія”, і не відображають клінічної характеристики зареєстрованих порушень ритму, оскільки в цей показник не включені інші види аритмії (Срібна О. В., 2006; Гайдаєв Ю. О. та ін., 2007). Протягом останніх десятиліть встановлено, що аритмія (зокрема шлуночкові порушення ритму) може бути передвісником раптової серцевої смерті (Сичов О. С., 2005), а деякі симптоми аритмії, які не загрожують життю, можуть негативно впливати на його якість і в частини хворих стають основним чинником прогнозу подальшого перебігу захворювання, наприклад, наявність миготливої аритмії.
</summary>
<dc:date>2010-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Особливості  діагностики  та  лікування гастроезофагеальної  рефлюксної  хвороби з атиповими  проявами</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3178" rel="alternate"/>
<author>
<name>Колісник, Сергій Петрович</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3178</id>
<updated>2023-03-09T10:57:04Z</updated>
<published>2006-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Особливості  діагностики  та  лікування гастроезофагеальної  рефлюксної  хвороби з атиповими  проявами
Колісник, Сергій Петрович
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з розповсюджених потенційно небезпечних гастроентерологічних захворювань, яке експерти ВООЗ вважають хворобою ХХІ століття (В.T. Ивашкин, 2000; G. Holtmann, 2001). Симптоми ГЕРХ спостерігаються майже у 40% дорослого населення, значно знижують якість життя хворих (E.Dimenas, 1998). Часто це призводить до зловживання безрецептурними антацидами і запізнілого звернення по медичну допомогу (В.Л.Тельнов, 2002; C.Williams, 1998). За рахунок рецидивування існує тенденція до зростання числа ускладнень ГЕРХ (V. Savarino, P. Dulbecco, 2004), в тому числі і стравоходу Барретта (СБ) – однієї з причин аденокарциноми стравоходу (N. Shaheen, 2002). ГЕРХ часто супроводжується атиповими проявами, ускладнюючи діагностику (А. Chandra, 2004). Проблеми діагностики ГЕРХ пов’язані також з недостатньою інформованістю населення та низькою настороженістю лікарів. В медичних закладах України часто відсутнє обладнання для об’єктивної діагностики ГЕРХ (В.М. Чернобровий та співавт., 2005). Актуальність проблеми полягає також у великих витратах на лікування ГЕРХ та її ускладнень. Наявність широкого арсеналу лікарських засобів не завжди гарантує одужання хворого, а новітні хірургічні методи бувають малоефективними (J. Hatlebakk et al., 1999). Резистентність до фармакологічного лікування, атиповий перебіг та рецидиви диктують необхідність розробки нових засобів впливу на перебіг ГЕРХ (Р. Katz et al., 2001). Вирішення проблеми можливе через вивчення етіології та патогенезу захворювання, причин розвитку атипових симптомів і резистентності до терапії, за рахунок впровадження лікувальних засобів, спрямованих на патогенетичні складові ГЕРХ (Y.M Fouad, P.O. Katz, D.O. Castell, 2001). Одним з предикторів резистентності до фармакологічного лікування та розвитку атипової симптоматики вважається патологія хребта (П.Ф. Колісник, 2002). Через порушення регулюючого впливу сегментарної вегетативної нервової системи відбуваються патологічні зміни мікроциркуляції, трофіки, моторики, функціонального стану органів, ускладнюється перебіг захворювань (Ж.Х. Асратян, 1995; В.Ф. Кузнецов, 2000). Існують також роботи, що вивчають зв’язок захворювань органів травлення, зокрема стравоходу, з супутньою патологією хребта (Н.И. Воронцова, 1969; П.Ф. Колісник, 2004). Після 40 років патологію хребта виявляють практично у кожної людини, тому можливість вертеброгенних впливів на перебіг внутрішніх захворювань існує у більшості пацієнтів (М.А. Аль-Кадаси, 2003; П.Ф. Колісник, 2002). Але кількість робіт, присвячених вивченню цих впливів на перебіг та лікування ГЕРХ незначна (Т. Yamaguchi еt al., 2005). Дослідження причин атипового перебігу, розробка експрес-методів діагностики, ефективного лікування та профілактики ГЕРХ є важливим напрямком гастроентерології, вивчення шляхів подолання резистентності до лікування, попередження рецидивів та ускладнень ГЕРХ – важливе завдання медичної науки, втілення якого неможливе без урахування вертебрального впливу.
</summary>
<dc:date>2006-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування хронічного обструктивного захворювання легень при супутній патології хребта</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3177" rel="alternate"/>
<author>
<name>Гуменюк, Ігор Павлович</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/3177</id>
<updated>2023-03-09T10:58:14Z</updated>
<published>2010-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування хронічного обструктивного захворювання легень при супутній патології хребта
Гуменюк, Ігор Павлович
Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) займає провідне місце серед пульмонологічних проблем сьогодення. Встановлено велику питому вагу цієї патології в структурі захворюваності та смертності. Епідеміологічні дані свідчать про більшу розповсюдженість захворювання серед чоловіків: поширеність ХОЗЛ серед чоловіків складає 9,3 %, а серед жінок – 7,3 %. У країнах, де велика частина населення палить, вона сягає 26,2 % та 23,7 % відповідно. В тих регіонах, де відбулося зростання кількості жінок, які палять, ці розходження стираються. ХОЗЛ – одна із хвороб, при якій смертність продовжує зростати і займає провідне місце серед її причин. Зважаючи на важкість перебігу, ранню інвалідизацію та втрату працездатності, прогнозується, що ХОЗЛ в 2010 році стане четвертою за частотою причиною смертності в Європі. В Україні смертність від ХОЗЛ складає 86,3 на 100 тис. населення [Фещенко Ю. І. та ін., 2004]. Для розробки ефективних методів лікування вказаної патології необхідно врахувати можливість впливу на дихальну систему певних ендогенних чинників, наприклад, захворювань хребта, які зустрічаються у великої кількості хворих. Патологію хребта виявляють більш ніж у 30 % населення розвинутих країн світу. Число таких хворих в останні роки невпинно збільшується, а на лікувальні та реабілітаційні заходи витрачаються великі кошти. Так, для прикладу, в штаті Каліфорнія (США), економічні витрати на цю патологію становлять 200 мільйонів доларів на рік. Найчастішим захворюванням хребта вважається дегенеративнодистрофічне враження (остеохондроз). За даними Кочуневой О. Я. и соав. (2003), 48 % населення Росії має схильність до розвитку остеохондрозу. Загострення цієї патології є однією з самих частих причин тимчасової непрацездатності (32–161 день на 100 працюючих), що призводить до значних економічних втрат.
</summary>
<dc:date>2010-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
</feed>
