<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
<title>Кафедра клінічної фармації і клінфармакології</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/32" rel="alternate"/>
<subtitle/>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/32</id>
<updated>2026-04-17T00:24:40Z</updated>
<dc:date>2026-04-17T00:24:40Z</dc:date>
<entry>
<title>Ranolazine efficiency in hypertrophyc cardiomyopathy</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11629" rel="alternate"/>
<author>
<name>Kyrychenko, O. V.</name>
</author>
<author>
<name>Vozniuk, L. A.</name>
</author>
<author>
<name>Osypenko, I. P.</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11629</id>
<updated>2026-03-23T11:18:55Z</updated>
<published>2025-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Ranolazine efficiency in hypertrophyc cardiomyopathy
Kyrychenko, O. V.; Vozniuk, L. A.; Osypenko, I. P.
Hypertrophic cardiomyopathy (HCM) is a leading cause of sudden cardiovascular death that develops usually due to ventricular arrhythmia and a heart failure-related death dysfunction. Ranolazine is an inhibitor of the late inward sodium current (IₙₐL). In HCM, several pathophysiologic features may make this mechanism relevant: enhanced late IₙₐL has been documented in human HCM cardiomyocytes. Diastolic dysfunction, increased wall stiffness, microvascular dysfunction and arrhythmogenic substrate are prominent in HCM – so a drug that might mitigate calcium overload, improve relaxation or reduce arrhythmias has theoretical appeal.
</summary>
<dc:date>2025-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Підходи до ведення госпіталізованих хворих з гіперглікемією в критичному стані</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11610" rel="alternate"/>
<author>
<name>Щербенюк, Н. В.</name>
</author>
<author>
<name>Півторак, К. В.</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11610</id>
<updated>2026-03-23T11:07:29Z</updated>
<published>2025-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Підходи до ведення госпіталізованих хворих з гіперглікемією в критичному стані
Щербенюк, Н. В.; Півторак, К. В.
Дорослі пацієнти з гіперглікемією, госпіталізовані з приводу тяжких захворювань, піддаються підвищеному ризику несприятливих клінічних наслідків за відсутності чітко визначених підходів до управління глікемією. Це стосується не лише цукрового діабету, але й транзиторної гіперглікемії, яка часто виявляється у пацієнтів в критичному стані.
</summary>
<dc:date>2025-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Ризики взаємодії лікарських засобів при лікуванні гепатиту С</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11609" rel="alternate"/>
<author>
<name>Семененко, С. І.</name>
</author>
<author>
<name>Мамедова, А. Ю.</name>
</author>
<author>
<name>Назаренко, А. С.</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11609</id>
<updated>2026-03-24T11:18:42Z</updated>
<published>2025-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Ризики взаємодії лікарських засобів при лікуванні гепатиту С
Семененко, С. І.; Мамедова, А. Ю.; Назаренко, А. С.
Хронічний вірусний гепатит С (ВГС) є глобальною проблемою охорони здоров'я у світі. Наслідками захворювання є цироз печінки та розвиток гепатоцелюлярної карциноми. Сучасна терапія ВГС базується на застосуванні препаратів прямої противірусної дії. Вони значно підвищують шанси на фактичне одужання хворого, проте комбінуються з низкою інших лікарських речовин. Така поліпрагмазія створює значні ризики небажаної взаємодії лікарських засобів, що може призводити до зниження ефективності лікування та розвитку токсичних реакцій.
</summary>
<dc:date>2025-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
<entry>
<title>Плейотропні властивості діуретиків у клінічній практиці</title>
<link href="https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11608" rel="alternate"/>
<author>
<name>Процик, Ю. Ю.</name>
</author>
<author>
<name>Тітов, О. С.</name>
</author>
<author>
<name>Семененко, С. І.</name>
</author>
<author>
<name>Дорошкевич, І. О.</name>
</author>
<id>https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11608</id>
<updated>2026-03-24T11:16:47Z</updated>
<published>2025-01-01T00:00:00Z</published>
<summary type="text">Плейотропні властивості діуретиків у клінічній практиці
Процик, Ю. Ю.; Тітов, О. С.; Семененко, С. І.; Дорошкевич, І. О.
Вода становить близько 60% середньої маси тіла дорослої людини і відповідає за велику кількість фізіологічних процесів в організмі людини. Баланс загальної рідини організму - це надзвичайно добре регульований процес, який забезпечує підтримання балансу між збільшенням і втратою рідини за допомогою різних фізіологічних механізмів, коректуючи навіть невідчутні зміни в тілі. Діуретики - це препарати, які фармакологічно схиляють регуляцію ниркової рідини на користь виведення води та електролітів, в цьому і полягає їхня нефрологічна дія. Однак, сучасні дослідження свідчать, що ефекти цих препаратів значно виходять за межі нефрону. У нашій роботі ми спробували охопити основні аспекти використання діуретиків, підкреслюючи розуміння основних фармакофізіологічних механізмів дії ліків та прогресивне розгорнуте їх застосування у терапії.
</summary>
<dc:date>2025-01-01T00:00:00Z</dc:date>
</entry>
</feed>
