Наукові публікації каф. медичної реабілітації

Зв’язок інтенсивності хронічного болю в нижній ділянці спини з показниками функціональної активності, стресу та якості життя в осіб працездатного віку

2025-12-13T20:55:07Z

Зв’язок інтенсивності хронічного болю в нижній ділянці спини з показниками функціональної активності, стресу та якості життя в осіб працездатного віку Овдій, М.; Черепенко, І.; Циганок, А.; Дмитренко, А.; Кравець, Р. Актуальність. Біль у нижній ділянці спини (БНС) є глобальною проблемою сучасного світу. Детальне вивчення зв’язку інтенсивності болю й тих показників, з якими він може бути асоційований, дозволить оптимізувати підходи до лікування та реабілітації пацієнтів із хронічним БНС. Мета дослідження: оцінити зв’язок між інтенсивністю хронічного БНС і показниками функціональної активності, стресу та якості життя в осіб працездатного віку. Матеріали та методи. Проведено анкетування 159 осіб віком 18–65 років із БНС тривалістю більше ніж 3 місяці. За допомогою Google-форми проведено анкетування учасників, яке охоплювало соціально-демографічні, антропометричні характеристики, дані про спосіб життя, шкідливі звички, рівень фізичної активності (ФА) та стресу, якості життя й порушення функціонування. Інтенсивність болю вимірювали при першому зверненні до лікаря ФРМ за допомогою візуально-аналогової шкали (ВАШ). Результати. У дослідженні взяло участь 159 пацієнтів, 65,7 % жінок і 34,3 % чоловіків, середній показник інтенсивності болю за ВАШ становив 46,5 ± 18,6 мм. Виявлено слабку позитивну кореляцію між інтенсивністю болю та віком (r = 0,30, р < 0,001), проте не виявлено вірогідного зв’язку між інтенсивністю болю й антропометричними показниками. У досліджуваних, які палять, мають недостатній рівень ФА та порушений сон, спостерігали вищі показники інтенсивності болю: 57,6 ± 15,2 мм (р = 0,04), 49,0 ± 18,8 мм (р = 0,12) і 49,7 ± 19,9 мм (р = 0,002) відповідно. Тривалість сидячої роботи більше ніж 6 годин мала вірогідні асоціації з інтенсивністю болю (р < 0,001). Встановлена слабка позитивна кореляція між інтенсивністю болю та рівнем стресу (r = 0,24, p = 0,002), помірна позитивна кореляція між інтенсивністю болю та порушенням функціонування за ОDI (r = 0,36, p < 0,001), помірна негативна кореляція між інтенсивністю болю та показниками якості життя за SF-36. Висновки. Виявлено вірогідний зв’язок між інтенсивністю болю та віком, палінням, порушенням сну, тривалістю сидячої роботи, рівнем стресу, порушенням функціонування та показниками якості життя.

Reconstruction of the Tibial Stump After Fibulectomy

2025-12-13T14:24:18Z

Reconstruction of the Tibial Stump After Fibulectomy Bezsmertnyi, Y. O.; Veremii, O. A.; Shevchuk, V. I.; Bezsmertnyi, O. Y. The formation of a functional tibial stump after combat injuries with extensive tissue damage is sometimes difficult. We describe a case of reconstruction of the tibial stump after a mine-blast injury. In this case, the fibula was completely removed as a result of fracture, and the tibia was amputated at the border of the upper and middle thirds. To create a stable platform with a larger bearing surface area and reduce the load on the distal fossa, the Ilizarov method was used. For the first time, the area of the bearing surface of the tibia stump was increased by more than 2 times in the case of the removed fibula. Thanks to the original surgery technique, the mushroom shape of the stump end was also obtained for the first time. In the process of prosthetics, this geometry actually increases the bearing surface area and has advantages over the Ertl technique, where the cylindrical end of the stump due to muscle atrophy and thinning of the fibro-skin lining can lead to bursitis and even ulcers. The spherical shape of the stump end causes less soft tissue trauma, increases the load-bearing capacity and durability of the results. According to the data of the GaitRite system, the walking performance in the long-term period practically corresponded to that of a healthy person. The technique of the operation is described in detail, including petal decortication, two oblique corticotomies of the tibia, formation of bone and periosteum fragments, distraction. The result is a highly functional stump with the possibility of using end support and full prosthetics. The proposed technique can be used in reconstructive operations on the tibia and femur stumps.

Оцінка модифікованих факторів ризику хронічного болю у попереку в різних вікових групах

2025-12-13T11:12:43Z

Оцінка модифікованих факторів ризику хронічного болю у попереку в різних вікових групах Овдій, М.; Яременко, Л.; Кондратюк, М.; Кравець, Р.; Маринич, Л.; Зайцев, В. Вступ. Хронічний біль у попереку є глобальною проблемою осіб працездатного віку у всьому світі, що призводить до порушення функціонування організму людини, якості життя та соціальної активності. Модифіковані фактори ризику – це ризики, які значною мірою пов’язані з поведінковими стратегіями людини та можуть зазнавати змін. До основних модифікованих факторів ризику хронічного болю у попереку належать: малорухливий спосіб життя, шкідливі звички, ожиріння, супутні захворювання та високий рівень стресу. Дослідження факторів ризику хронічного болю у попереку має вагоме значення для напрацювання профілактичних стратегій та ефективних реабілітаційних інтервенцій у пацієнтів із цим захворюванням. Мета дослідження. проаналізувати зв'язки між модифікованими факторами та хронічним болем у попереку, оцінити ступінь проявів модифікованих факторів ризику хронічного болю у попереку у різних вікових групах. Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети на базі відділення реабілітації Університетської клініки Національного медичного університету (НМУ) імені О.О. Богомольця було проведене анкетування, що охоплювало оцінку соціальнодемографічних та антропометричних показників та рівня стресу за PSS-10 (Perceived Stress Scale) осіб віком 18-60 років. Усі учасники дослідження були розподілені на дві групи: контрольна група – практично здорові особи, група порівняння – особи з хронічним неспецифічним болем у попереку. Результати. У дослідженні взяли участь 240 осіб, середній вік яких становив 34.3±12.7, серед них: 121 жінка (36.2±15.3) та 119 чоловіків (32.3±9.1). Порівняльний аналіз виявив, що особи з хронічним болем у попереку мали статистично вірогідні фактори ризику: вищий показник індексу маси тіла (ІМТ) (p<0.01), нижчий показник фізичної активності (ФА) (p=0.001), вищий показник часу перебування в стані сидіння (p=0.010), більшу поширеність куріння (p=0.016), порушення сну (p<0.001), вищий рівень стресу (p<0.001) та супутні захворювання (p=0.002). За результатами порівняльного аналізу зв'язків між модифікованими факторами ризику серед осіб з хронічним болем у попереку залежно від віку виявлені відмінності за показником ІМТ, поширеності куріння, недостатнім рівнем ФА, порушенням сну та супутніми захворюваннями. Висновки. Особи з хронічним болем у попереку порівняно з практично здоровими особами мають вірогідно вищі показники модифікованих факторів ризику. Серед пацієнтів з хронічним болем у попереку у віковій групі 18-24 роки більш означеним фактором ризику є недостатня вага; у віковій групі 25-44 роки – куріння; у віковій групі 45-60 років – надмірна вага та ожиріння, недостатній рівень ФА, порушення сну та супутні захворювання.

Комплексна реабілітація військовослужбовця з потрійною ампутацією кінцівок після бойової політравми: тематичне дослідження з воєнного контексту України

2025-12-13T10:46:42Z

Комплексна реабілітація військовослужбовця з потрійною ампутацією кінцівок після бойової політравми: тематичне дослідження з воєнного контексту України Колісник, С.; Мурин, О.; Свист, О. Триваюча війна в Україні призвела до значного зростання кількості політравм, пов'язаних з бойовими діями, включаючи множинні ампутації високого рівня, затримки евакуації, інфекційні ускладнення та обмежений доступ до реабілітаційних послуг. Цей клінічний випадок демонструє комплексний, орієнтований на пацієнта підхід до реабілітації 25-річного військовослужбовця з потрійними ампутаціями, спричиненими мінно-вибуховою травмою. Пацієнт пройшов етапи допротезної та протезної реабілітації, досяг самостійної мобільності за допомогою протезів, перейшов на функціональний рівень K3 та адаптувався до самостійного життя. Успіх цього випадку підкреслює важливість міждисциплінарного підходу, сучасних технологій та дотримання реабілітаційних практик, заснованих на доказах. Провідна роль лікаря фізичної та реабілітаційної медицини була ключовою в координації та коригуванні процесу реабілітації, забезпеченні оптимального використання доступних ресурсів та узгодженні догляду за пацієнтом з клінічними цілями. Такі проблеми, як затримки з початком реабілітації та обмежені ресурси, підкреслюють необхідність розширення стаціонарних реабілітаційних можливостей та стандартизації протоколів. Скоординована біо-психо-соціальна модель реабілітації має бути основою для підвищення ефективності реабілітаційних послуг та оптимізації функціонування та якості життя після важких травм. Впровадження міждисциплінарних підходів, адаптованих до умов воєнного часу, має вирішальне значення для ефективного відновлення та реінтеграції комбатантів.