монографії, книги https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/119 2026-04-26T13:31:39Z 2026-04-26T13:31:39Z Chorna, V. V. Ishchenko, O. V. Gumeniuk, N. I. Anhelska, V. Yu. https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11642 2026-03-27T14:01:16Z 2026-01-01T00:00:00Z

Combat injuries to the organ of vision in modern armed conflicts: epidemiological aspects, mechanisms of injury, diagnosis, stages of medical care and restorative treatment Chorna, V. V.; Ishchenko, O. V.; Gumeniuk, N. I.; Anhelska, V. Yu. Contemporary military conflicts worldwide, including the war in Ukraine, pose extremely complex challenges for medicine while simultaneously stimulating the development of science, innovation, and interdisciplinary cooperation. The preservation of vision is not only a medical issue but also a matter of dignity, quality of life, and the future of those who defend the independence and freedom of their country. Vision is one of the most important human sensory systems, providing up to 80.0–90.0% of information about the surrounding environment, spatial orientation, professional activity, and social interaction. For military personnel, visual function is of particular importance, as the successful performance of combat tasks, personal safety, unit combat capability, and survival in modern warfare directly depend on its integrity. Therefore, combat ocular injuries represent one of the most serious and socially significant challenges in military medicine in the 21st century. Modern armed conflicts are characterized by high-intensity combat operations and the widespread use of artillery systems, explosive devices, high-precision weapons, unmanned aerial vehicles, and other destructive technologies. These factors contribute to an increase in both the frequency and severity of combat injuries, including ocular trauma. Consequently, the structure of combat injuries has changed significantly, particularly with regard to ophthalmic trauma. Ocular injuries are increasingly combined, multiple, or complex in nature and are frequently associated with traumatic brain injury, facial skeletal trauma, burns, acoustic injuries, and systemic damage to the body. According to international studies, combat-related ocular injuries account for approximately 5.0–15.0% of all combat injuries and represent one of the leading causes of disability among military casualties. The problem of combat eye injuries has become especially relevant in the context of the full-scale war in Ukraine. The new type of warfare that began in 2014 and escalated dramatically in 2022 has placed an unprecedented burden on the system of military medical care and rehabilitation. Thousands of servicemen of the Armed Forces of Ukraine and other defense forces have sustained ocular injuries of varying severity, ranging from mild concussive injuries and superficial wounds to severe penetrating trauma, loss of the eyeball, and complete blindness. These injuries result not only in serious medical consequences but also in profound psychological, social, professional, and economic effects that influence both the quality of life of the injured and their families and the overall defense capability of the state. In this context, a comprehensive interdisciplinary approach to the study of combat ocular injuries is of particular importance – from the analysis of epidemiology and pathophysiological mechanisms of injury to the development of modern strategies for diagnosis, treatment, rehabilitation, and prevention. The global experience of military conflicts in Vietnam, Afghanistan, Iraq, Syria, and other regional wars demonstrates that timely medical care, standardized medical evacuation systems, and the introduction of effective personal protective equipment can significantly reduce the incidence of severe ocular injuries and the rate of vision loss. At the same time, the specific characteristics of combat operations in Ukraine – including the widespread use of fragmentation munitions, explosive devices, kamikaze drones, high-precision weapons, and high-kinetic-energy projectiles – result in the formation of high-velocity fragments and lead to severe combined injuries, including ocular trauma. This creates a distinct profile of eye injuries that requires detailed and independent analysis. Existing international clinical guidelines and protocols cannot always be directly adapted to the conditions of the war in Ukraine, which necessitates the development of a national evidence base, clinical algorithms, and strategies for medical and social support for injured military personnel. This monograph represents an attempt to systematize contemporary scientific data, clinical experience, and practical developments in the field of combat ocular injuries within both global and national contexts. The work summarizes current knowledge regarding the mechanisms of ocular damage, the structure and severity of combat eye injuries, and presents an analysis of international and national experience in their treatment and rehabilitation. The first chapter examines the concept and classification of combat ocular injuries, analyzes their prevalence in modern military conflicts, and identifies their main medical and social consequences. The second chapter provides an in-depth analysis of the pathophysiological mechanisms underlying ocular trauma in modern armed conflicts. Based on a global meta-analysis, the structure of combat eye injuries in different regions of the world is examined, and key features characteristic of the full-scale war in Ukraine are identified. This approach allows not only for a better understanding of the nature of these injuries but also for predicting their clinical course and outcomes. The third chapter presents a comprehensive approach to the provision of medical care for combat ocular injuries at all stages of the treatment and evacuation process-from pri ary care on the battlefield to specialized ophthalmological treatment. It summarizes global experience in modern diagnostic methods and surgical and conservative treatment and provides a retrospective analysis of regional characteristics of ocular injuries and rehabilitation measures in Ukraine. The fourth chapter focuses on the rehabilitation and recovery of patients with combat eye injuries. It discusses modern approaches to the prevention, documentation, and rehabilitation of ocular trauma, possibilities for restoring visual function, ocular prosthetics, and the prospects of neuroprosthetic technologies. Particular attention is given to social adaptation, psychological support, and the quality of life of military personnel who have lost vision or suffer from significant visual impairment. The fifth chapter addresses the prevention of combat ocular injuries. It analyzes the effectiveness of modern personal protective equipment, medical and organizational prevention strategies, and the prospects for reducing the incidence of eye injuries in the Armed Forces of Ukraine. Prevention is considered a key component in maintaining the health of military personnel and improving the combat readiness of the armed forces. The monograph is intended for paramedics, general practitioners, ophthalmologists, surgeons, optometrists, disaster medicine specialists, rehabilitation physicians, healthcare administrators, researchers, cadets and students of higher medical education institutions, as well as professionals involved in the medical support system of the defense forces. The authors hope that the results presented in this monograph will contribute to improving the system of medical care, rehabilitation, and prevention of combat ocular injuries and to the development of scientifically grounded approaches to preserving health and improving the quality of life of military personnel.

2026-01-01T00:00:00Z Чорна, В. В. Іщенко, О. В. Гуменюк, Н. І. Ангельська, В. Ю. https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11638 2026-04-24T12:42:56Z 2026-01-01T00:00:00Z

Бойові ушкодження органа зору в сучасних збройних конфліктах: епідеміологічні аспекти, механізми травмування, діагностика, етапність медичної допомоги та відновне лікування Чорна, В. В.; Іщенко, О. В.; Гуменюк, Н. І.; Ангельська, В. Ю. Пропонована монографія є спробою систематизувати сучасні наукові дані, клінічний досвід і практичні напрацювання у сфері бойових травм органа зору з урахуванням глобального та національного контексту. У роботі систематизовано сучасні уявлення про механізми ушкодження органа зору, структуру й тяжкість бойових офтальмотравм, а також наведено результати аналізу світового та вітчизняного досвіду їх лікування і реабілітації. Монографія адресована парамедикам, лікарям загальної практики, лікарям-офтальмологам, оптометристам, хірургам, фахівцям з медицини катастроф, реабілітологам, організаторам охорони здоров’я, науковцям, курсантам і здобувачам медичних закладів вищої освіти, а також усім, хто залучений до системи медичного забезпечення сил оборони.

2026-01-01T00:00:00Z Івашкевич, Є. М. https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/11591 2026-03-27T13:59:05Z 2026-01-01T00:00:00Z

Етика безпеки професійної поведінки майбутніх педагогів в умовах надзвичайних ситуацій Івашкевич, Є. М. У монографії обґрунтовано потребу визначення відповідальності педагогів під час навчання в умовах надзвичайних ситуацій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Сучасні реалії змусили науковців і практиків звернути підвищену увагу на організацію безпечного освітнього процесу та безпечної поведінки здобувачів освіти в надзвичайних ситуаціях. Основним аспектом цього є формування культури безпечної професійної поведінки у майбутніх педагогів, щодо забезпечення відповідного реагування на різні загрози, такі як пандемії, воєнні дії, терористичні атаки, булінг, кібербулінг та інші конфлікти. Підкреслюється важливість готовності педагогів до цих викликів і забезпечення безпеки здобувачів освіти на кожну конкретну надзвичайну ситуацію. Такий підхід сприяє підготовці майбутніх педагогів до складних подій, що визначають нові стандарти безпеки в освітньому середовищі в сучасних умовах життя. Книгу адресовано викладачам закладів вищої освіти, педагогам, психологам, студентам й іншим фахівцям, які працюють в галузі післядипломної освіти. Вона сконцентрована на вдосконаленні професійних навичок і знань цільової аудиторії, сприяючи їм у підвищенні якості навчання та фахової підготовки в умовах надзвичайних ситуацій.

2026-01-01T00:00:00Z Chorna, V. V. Hrynzovskyi, A. M. Kalashchenko, S. I. Nesterova, S. Tymchuk, Y. V. Kolomiets, V. V. Lypkan, V. M. Liubartseva, V. V. https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/10217 2026-03-24T14:46:09Z 2025-01-01T00:00:00Z

Scientific thought development : analysis of the use, effectiveness, complications of temporary bleeding control devices in military conflicts around the world and the experience of the armed forces of Ukraine during the war Chorna, V. V.; Hrynzovskyi, A. M.; Kalashchenko, S. I.; Nesterova, S.; Tymchuk, Y. V.; Kolomiets, V. V.; Lypkan, V. M.; Liubartseva, V. V. Історичний розвиток застосування джгута як засобу контролю масивної кровотечі у військовій та медичній сфері Історія Проблема масивних крововтрат та методів їх тимчасового контролю має давню історію і розглядалася ще в найраніші періоди розвитку людства. Еволюція засобів тимчасової зупинки кровотечі, зокрема джгутів, відображена у численних історичних джерелах і простежується від перших згадок у стародавніх текстах до сучасних протоколів екстреної медичної допомоги. Сучасні типи джгутів у воєнних конфліктах: еволюція, ефективність, ризики застосування. жгути для зупинки кровотечі, які затверджені Комітетом з тактичної допомоги пораненим у бойових діях (CoTCCC). Протокол тактичної допомоги при травмах (Tactical Combat Casualty Care, TCCC) був започаткований у 1996 році, а перша офіційна редакція була підготовлена Комітетом з тактичної допомоги при травмах (CoTCCC) у 2001 р. За більш ніж два десятиліття постійного вдосконалення, адаптації та перевірки в умовах бойових дій, TCCC став міжнародно визнаним стандартом надання медичної допомоги пораненим у зоні бойових дій. Протокол поділяє надання допомоги на три основні етапи: 1. Допомога під вогнем або загрозою (Care Under Fire/Threat) 2. Тактична польова допомога (Tactical Field Care) 3. Тактична евакуаційна допомога (Tactical Evacuation Care). Своєчасне накладання джгута при масивних кровотечах сприяє зниженню частоти геморагічного шоку та забезпечує достатній час для евакуації постраждалих. Згідно з даними, джгути ефективно зупиняли кровотечу у 87,7% випадків травм кінцівок. Попри вищу тяжкість ушкоджень у пацієнтів, яким було накладено джгут, лише 13,0% з них надходили до медичних закладів у стані шоку – що свідчить про позитивний вплив своєчасного контролю кровотечі на загальний стан постраждалих. Осучаснення озброєння, високий рівень кінетичної енергії поранень, множинні ураження вибухового характеру обумовлюють зростання потреби в ефективних засобах зупинки кровотечі. Інтеграція передових медичних технологій, скорочення часу евакуації та навчання персоналу – основа для підвищення виживаності серед поранених. Тривалість накладання засобів гемостазу у значної частини випадків перевищує 2 години (в порівняні з 2024–2025 рр. зменшилась на 10%), а тривалість турнікетів на 3 години (в порівняні з 2024/2025 рр. збільшилась на 5,0%), що свідчить про тривалу евакуацію поранених унаслідок інтенсивних бойових дій, що, у свою чергу, підвищує ризик ішемічних ускладнень та вимагає ретельного клінічного моніторингу. У порівнянні з 2024–2025 рр. кількість випадків самостійного накладання турнікетів військовослужбовцями зросла на 5,0%, що свідчить про покращення їхньої підготовки з надання першої допомоги. Однак у більшості випадків (55,0% проти 60,0% раніше) турнікети накладали побратими або військові медики, що підтверджує важливість злагодженої командної роботи під час поранень. Переважна більшість кровотеч локалізується в ділянці нижніх кінцівок (70,0% проти 75,0% у 2024–2025 рр.). Для їх зупинки найчастіше застосовуються турнікети, які накладаються як максимально високо на кінцівку, так і на відстані 5–8 см вище зони ушкодження, що впливає на ризик розвитку судинно-неврологічних ускладнень та ампутацій. Конверсія турнікета виконується лише у третині випадків, що свідчить про потребу у збалансованому підході для зниження ризику ішемічних ускладнень, зокрема некрозу та синдрому тривалого стиснення. У більшості випадків (70,0% проти 65,0% у 2024–2025 роках) для зупинки кровотечі було достатньо одного турнікета. Водночас у 25,0% проти 30,0% випадків застосовували два і більше турнікетів, що свідчить про більшу тяжкість отриманих травм. У половині випадків (48,0% проти 45,0% у 2024–2025 роках) спостерігається розвиток ішемічних ускладнень, основними причинами яких залишаються надмірна тривалість накладання турнікета. Значна частина випадків (35% проти 30,0% – 2025–2024 рр.) необґрунтованого застосування турнікетів підкреслює необхідність підвищення рівня підготовки військовослужбовців у тактичній медицині, особливо щодо показань та техніки накладання.

2025-01-01T00:00:00Z